На квартирній черзі у Києві перебуває 1 тисяча 724 працівники середніх, дошкільних і позашкільних закладів освіти. За словами заступника голови київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України Олександра Трофименка, торік житлом за державний кошт забезпечили близько 10 претендентів, у 2010-му квартир ще не розподіляли, — можливо, ключі притримали для урочистого вручення «під професійне свято». Якщо збережуться такі темпи житлового забезпечення, новосілля черговикам доведеться чекати... більш як 170 років.
— Придбати житло за власний рахунок педагогам теж не випадає, — розповідає Олександр Трофименко. — Стаття 57 Закону про освіту, що вимагає прирівняти посадовий оклад учителя до середньої зарплати по промисловості, не діє. Після збільшення з 1 жовтня встановлених урядом посадових окладів для всіх бюджетників зарплата молодого педагога зросла до 1013 гривень. Навіть якщо додати до неї доплати за перевірку зошитів, за класне керівництво чи завідування кабінетом, все одно на такі гроші вижити складно.
Не випадково за професією шкільного вчителя давно й надійно закріпився «жіночий» статус. «Жоден чоловік, який поважає себе і прагне забезпечити нормальне існування для своєї родини, не піде сьогодні у школу, — з гіркотою каже вчителька математики з 15-річним стажем Людмила Іванівна. — Молоді фахівці взагалі у нас нечасті гості. Дівчата погоджуються викладати за таку мізерну платню або коли мають надійний «тил» у вигляді забезпеченого чоловіка, або коли їм треба влаштувати у свою школу власного сина чи доньку. Тоді, хай там як, діти будуть під наглядом».
— Більш як 90 відсотків столичних вчителів — представники прекрасної статі, — підтверджує Олександр Трофименко. — Чоловік має обов’язок заробляти на хліб насущний для родини, а у школі багато не заробиш. Не зраджують професію тільки ті, хто йде у школу за покликанням.
Столичні «сіячі розумного, доброго, вічного» порівняно зі своїми колегами з периферії мають один привілей — отримувати вчасно зарплатню. Щоправда, і тут трапляються неприємні винятки. Цього літа педагогам довелося вирушати на відпочинок без відпускних. «Деякі райони міста і справді мали труднощі з виплатами, — погоджується Олександр Трофименко. — Сьогодні заборгованості з учительських зарплат у Києві немає».
Через слабкий соціальний захист найкращі і найталановитіші випускники педагогічних вишів оминають школи десятою дорогою. «Як правило, своє держзамовлення вони відпрацьовують ще під час навчання, — пояснює Олександр Трофименко. — Після 3-го курсу закон дозволяє працевлаштовуватись у школу на чверть ставки».