Як і прогнозував «Голос України» у минулих підсумках, країна таки повернулася у минуле. Конституційний Суд учора, попри застереження низки народних депутатів та відомих правників, відмінив конституційну реформу 2004 року. Точніше, визнав її неконституційною і зобов’язав органи державної влади привести всі акти, у тому числі закони, у відповідність з Конституцією зразка 1996 року.
Не будемо аналізувати всі політичні і правові наслідки такого рішення КС. Воно, фактично, перекреслює все, що було напрацьовано Верховною Радою, Президентом і урядом протягом майже шести останніх років. Понад те, поставило під сумнів легальність нинішніх державних інститутів. Адже вибори парламенту 2006 і 2007 років, як і цьогорічні президентські, відбувалися на законодавстві, заснованому на конституційних змінах 2004 року. Окрім того, треба визнати тоді і те, що втратило рішення про призначення третього туру президентських виборів 2004 року.
З іншого боку, виникає запитання: чому саме зараз Конституційний Суд виніс таке рішення? Чому у 2008 році подання, зроблене 102 народними депутатами було відхилено, а цього року подібне подання не тільки було прийняте до розгляду, але й отримало ПРОГНОЗОВАНЕ рішення КС? Водночас треба пояснити, як бути тепер із новою редакцією закону про судоустрій і статус суддів, так званою судовою реформою? Адже необхідність його прийняття проголошувалося насамперед необхідністю привести судову гілку влади до вимог, закладених у Конституцію після 2004 року.
Або, скажімо, як бути з виборами до місцевих рад, призначеними на 31 жовтня цього року? Адже закон про ці вибори також приймався на базі Конституції 2004 року. Чи, можливо, їх також треба відміняти, приводити виборче законодавство у відповідність з положеннями Конституції 1996 року?
Запитань багато, надто багато. Думаю, що і політики, і правники ще будуть коментувати вчорашнє рішення суддів Конституційного Суду. Хтось його безжально критикуватиме, хтось спробує знайти логічне пояснення такому кроку. Але сталося те, що сталося. А життя триває.
Зокрема, тривають перегони до місцевих органів влади. Оглядачі і соціологи намагаються спрогнозувати їхні підсумки. Але, на думку багатьох із них, «партія влади» упевнено посяде перше місце. Навіть, попри падіння її рейтингу. Зокрема, у регіонах, де у Партії регіонів немає своїх потужних представників, вони заручаються підтримкою тих голів, які раніше дистанціювалися від партій, а позиціонували себе господарниками. На друге місце претендують партії «Сильна Україна» та «Батьківщина», очолювана Юлією Тимошенко.
Водночас не можна пройти повз той факт, що нинішні перегони вже обростають скандалами і протистоянням. Передусім звернемо увагу на місто Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Громада цього населеного пункту постала на захист його голови, який був затриманий працівниками СБУ у підозрі за отримання хабара. Протистояння триває не один день. І може стати лише першим дзвінком для нинішньої влади.
Зверну увагу на слова голови СБУ Валерія Хорошковського в інтерв’ю одному з видань: «нинішня українська спецслужба нагадує і ФСБ Росії, і КДБ Білорусі. Однак ще Президент Леонід Кучма одну зі своїх книг назвав «Україна — не Росія».
Не виключено, що наступного тижня може розгорітися і скандал довкола Генеральної прокуратури. Галина Климович, колишній керівник групи, яка розслідувала справу про отруєння кандидата у Президенти Віктора Ющенка, розкрила доволі непривабливе обличчя головної наглядової інстанції країни. ГПУ поки що відмовчується, але відповідь дати таки доведеться.
Хай там як було, але, схоже, період мирного співіснування влади і громадян наближається до завершення. На це вказують і страйки, які прокотилися цього тижня у Європейському Союзі.
