«Шановна редакціє! Щороку в нашому місті зменшується кількість днів перевезень пасажирів пільгової категорії. Цього року вже можемо їздити лише два дні на тиждень, з 10-ої до 16-ої години. Мотивують зміни тим, що держава не виділяє на реалізацію цієї пільги коштів. Найгірше те, що перевізники на нас дивляться, як на людей «другого сорту». А ми ж літні люди, які заслужили і підтримку держави, і добре слово, а не відверту грубість з боку водіїв маршруток. Пропоную ті державні гроші, хоч вони й мізерні, додати кожному пільговику до його пенсії, а він уже на власний розсуд розпорядиться ними. Або видайте нам талони, а водії їх гаситимуть, і корінці будуть підставою для повернення грошей за надану послугу пільговикам.
БЕРЕЗОВСЬКИЙ А. С.,
Кам’янець-Подільський».
Подібних листів у редакційній пошті вистачає. Держава, декларуючи пільгу в перевезеннях окремих категорій громадян, делегувала свої повноваження органам місцевого самоврядування, щороку виділяючи цільову субвенцію. Та, за оцінкою органів місцевої влади, цих коштів недостатньо, аби надати пільгу в повній мірі, тобто щодня. От і доводиться скорочувати... Окрім того, законодавством не визначено, підкреслюють місцеві чиновники, скільки саме днів на тиждень перевізники мають надавати безкоштовний проїзд пільговикам.
Чому ж найгостріше ця проблема стоїть саме в Кам’янці-Подільському? Справа в тому, що у стотисячному місті понад чверть громади — пенсіонери. До того ж, місто не має комунального транспорту, як, наприклад, обласний центр — Хмельницький, де поруч із маршрутками курсує тролейбус. Картин, які можна нерідко побачити в Кам’янці, у Хмельницькому не спостерігається. Напівпорожня маршрутка мчить повз зупинку, на якій очікує гурт громадян пенсійного віку. Або при вході в мікроавтобус бабусю чи дідуся водій обсипле градом таких «компліментів», що слухати соромно. Міська влада в останні два роки на подібні випадки реагує миттєво: якщо в транспортну службу чи на оперативну чергову лінію виконкому надходить скарга на перевізника — не виключено, що останнього позбавлять ліцензії, і він втратить роботу. Таких порушників вже є цілий список. Щоправда, трапляється, і пасажири починають ображати перевізників першими. Спровокувала цю війну справді держава.
Коментує ситуацію міський голова Анатолій Нестерук:
— Судіть самі: якщо держава дає ту чи іншу пільгу, вона повинна її стовідсотково фінансувати. Держбюджет передбачає у кілька разів меншу суму, ніж потрібно для щоденного перевезення всіх пільговиків у країні. А на цей рік навіть те, що надходило торік, місту врізали на 500 тисяч гривень. Кількість пільговиків тим часом збільшується. Урізали фінансування й Хмельницькому, й іншим районам. Звідки у місцевому бюджеті знайти такі кошти, щоб залишити минулорічний формат (три дні на тиждень) надання пільги?! Ми не маємо вагомого «другого кошика», як Хмельницький, де значну частку до місцевого бюджету приносить величезний всеукраїнський ринок. Держава нас загнала в глухий кут. Я прошу уряд відмінити цю пільгу, замінити її адресною доплатою до пенсії. Бо вийде так, як із безкоштовною медициною, яка безкоштовна виключно в Конституції. Є пільговики, які таки дають гривню водію: бо нерви дорожчі. Про це люди самі пишуть у листах до місцевої влади. Вони не дуже вникають, хто ж не додав кошти на перевезення: місцева влада чи центральна. Неважливо пасажиру, і чий це автобус: комунальний чи приватний. Але ми не можемо змусити приватних перевізників возити пільговиків за кошт самих перевізників чи водіїв. Навіть якщо вони й повозять тиждень, то потім почнуть страйкувати. На сьогодні держава заборгувала їм 700 тисяч гривень за надану послугу, та вони працюють. А їм ще ж треба до 2012 року замінити всі старі «Газелі» на нові машини, бо жодна з «Газелей» конкурс уже не пройде. На сьогодні на маршрутах у місті курсують 252 мікроавтобуси, і більшість із них — старі. Захищаючи інтереси пільговиків, я не можу не враховувати й інтересів підприємців, які послугу надають. Як міський голова, я мушу добиватися виплати боргу перевізникам міста, і ці гроші я в Києві, звичайно, «виб’ю», але чи такою роботою має займатися орган місцевого самоврядування?!
Якщо держава хоче залишити пільгове перевезення, то має бути прийнята програма розвитку комунального транспорту. У тому ж таки Хмельницькому тролейбус дотаційний, а оновити рухомий склад парку неможливо, бо на рік вдається придбати один-два тролейбуси. Держава повинна дати позику органам місцевого самоврядування на вирішення цього питання шляхом закупівлі сучасних автобусів та створення комунальних підприємств. Хоча навіть в Європі комунальний транспорт є збитковим. Я про це дізнався, перебуваючи якось у німецькому Кьольні. Тому там об’єднали збиткову галузь в одне підприємство з прибутковою електроенергетикою.
У нашому місті, крім скарг на скорочення днів пільгового перевезення, піднімають ще й проблему побудови тролейбусної лінії. Її почали будувати понад 30 років тому фактично народними зусиллями, але тоді в місті були потужні заводи. За роки незалежності все обладнання розкрадено. Кабінет міністрів відповів на наші листи, що на тролейбус у Кам’янці-Подільському виділити кошти немає можливості. Ця будова непосильна й для міста. Як на мене, я б вів мову не про тролейбус, а про екологічні автобуси. Перебуваючи в складі урядової делегації в Шанхаї на виставці ЕКСПО-2010, я переконався, який вигідний транспорт автобуси VOLVO з електродвигуном. На кожній зупинці вони встигають підзарядитися і їдуть у будь-якому напрямку, тоді як тролейбус з дротами не зійде зі свого маршруту. Якби банки давали кредити під вигідний самоврядуванню відсоток, міська влада взяла б гроші на придбання таких просторих, зручних автобусів. Дуже віриться, що Україна таки нарешті переживе кризу, і проблему міського транспорту почнуть розв’язувати по-державному.
