У цьому навчальному закладі працюють кандидати наук, аспіранти, пошукувачі наукового ступеня, соровські лауреати, заслужені працівники освіти. Діють дев’ять кафедр, методична та координаційна з міжнародних програм ради. Тут вивчають шість іноземних та мову есперанто, логіку, риторику, поетику, конституційне право, етику, основи філософії, історію міжнародних відносин.Свої знання та навички діти закріплюють у комп’ютерних класах, бібліотеці, спортивних, танцювальних залах, сучасно обладнаних кабінетах.
Інтрига в тому, що йдеться не про вищий навчальний заклад, а про столичний ліцей № 38 імені В. Молчанова. Унікальний ліцей, учням якого заздрять студенти багатьох новоспечених ВНЗ, що не мають ні кола ні двора, ні гідної матеріально-технічної бази, ні поважних викладачів.
У 38-му, якому цього року виповнилося 20, таких Учителів 78. Досягнення відомої не тільки в Україні одинадцятирічки, безумовно, пов’язані з творчим, постійно шукаючим колективом, який очолює Ірина Козіна (на знімку).
Ірина Козіна — гравець командний, лідер, який весь час у дорозі. Тому свого часу вона ініціювала створення ліцейського руху, Асоціації директорів ЗОШ України. Її обрано членом правління Європейської асоціації керівників шкіл. Магістра освітнього менеджменту, як і її дітища, знають освітянські авторитети, до її думок і пропозицій прислухаються колеги, чиновники, громадськість.
...За 73 роки існування школу закінчили майже п’ять тисяч киян, багато з них стали відомими науковцями, артистами, спортсменами.
Валерій Молчанов, ім’я якого школа носить з 1975-го, зокрема, прославив Батьківщину як льотчик-випробувач міжнародного класу, кандидат у загін космонавтів...
Починаючи з 1996 року ліцеїсти-випускники стовідсотково вступають до ВНЗ. Причому, до кращих столичних, з якими навчальний заклад успішно співпрацює десятки літ.
Він уже 17 років гідно представляє Україну в пан’європейському освітньому проекті. І це, як кажуть, не завдяки красивим очам.
У ліцеї вперше ввели інформатику як обов’язковий предмет для другого класу; профільні (спеціалізовані) класи з поглибленим вивченням математики. Тут зробили перші кроки до комп’ютеризації, до міжнародної освітянської спільноти.
Ліцеїсти брали участь у багатьох пілотних проектах, есперантському русі, в роботі європейських форумів і конференцій, обміні делегаціями. А ще організовували на базі ліцею міжнародні заходи з питань історії, театральної діяльності, менеджменту керівників тощо.
Усього не перелічити. Зауважу лише, що педагогічний та учнівський колективи (за підтримки батьків) охоче відгукуються на ініціативи директора, активно борються за право гідно представляти заклад, столицю, країну за кордоном.
Як зробити колег і дітей однодумцями, надійними партнерами в реалізації гарного проекту?
— Треба любити свою професію, свій предмет, — каже Ірина Петрівна. — І, звісно, дітей. Інакше нічого не досягнеш. Якщо колеги, вихованці це відчувають — тоді з’являються в їхніх очах іскорки, бажання діяти.
Майже за Василем Сухомлинським, який писав: «Щоб знайти в кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку — всі вчителі повинні бути людьми, пристрасно закоханими в свою працю, що вміють запалити вогник такої самої любові у своїх вихованців».
Вочевидь, успіхів, які багато років поспіль «переслідують» ліцей № 38, з-під палиці не досягнеш. Керівникові треба бути не тільки педагогом, а й психологом, який уміло користується пряником і «кнутом» — у школі без цього ніяк.
Одна з випускниць славетного закладу Анастасія Красовська свого часу написала вірш, який доречно оприлюднити напередодні професійного свята.
Крізь терни до зірок ведеш ти нас.
І ми для тебе, наче рідні діти.
Нехай пройдуть століття, мине час,
Та ти залишишся навіки в серці жити.
Зі мною будеш в щасті і в журбі,
Я щиро дякую, Учителю, тобі!
Під цим щирим зізнанням підпишусь і я.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА і з архіву «Голосу України».
Слово про вчителя
Ірина Петрівна могла стати професійною співачкою, як мама; музикантом, як батько-військовий, що грав на кількох інструментах. Вона чудово співала і співає джаз, займалась хореографією. Але вступила в інститут іноземних мов. Свідомо і назавжди обрала шлях дитячого наставника. І не пошкодувала жодного разу. А свій танцювальний, вокальний та поетичний дар сповна реалізує в ліцеї, створеному на базі школи № 38.
Тут Ірина Петрівна 15 років працювала заступником і ось вже 22 — директором.
Вона й ініціювала створення ліцею — закладу нового типу, в основі якого кращі традиції радянської та зарубіжної школи і досвід Царськосільського часів Пушкіна закладу.
У музеї столичного ліцею № 38.
