Якими будуть роки навчання, чи залишаться вони в пам’яті? Це значною мірою залежить від того, хто на початку шляху стане поводирем. А потім підтримає й підкаже, навчить не здаватися й відповідати за виявлену ініціативу й самостійність. Усе це залежить від УЧИТЕЛЯ!
Учитель — це той, хто кращий, розумніший, добріший. Він більше знає, уміє. Але найголовніше — він вище за духом. Не за статусом, не за кількістю матеріальних цінностей, не за красномовством і майстерністю справляти «пристойне» враження. За високими щиросердними якостями.
«По учню й про вчителя судять», — вчить прислів’я. Отже, учитель відтворює за образом й подобою своєю, і добре, якщо цей образ — не гірший. Але, з другого боку — у гарного учня не може бути поганого вчителя. Від самої дитини, від її батьків потрібно, по-перше, відкритість для доброго, гарного, розвиваючого, що виходить від учителя. По-друге, певна критичність, здатність протистояти тому, що здається помилковим.
Учитель покликаний не тільки сам говорити, а й слухати учня. Як це робив, наприклад, Сократ. Він спочатку примушував висловитися своїх учнів, а потім уже говорив сам. Важливо, щоб промови знаходили відгук у серцях і справах вихованців.
Учитель покликаний служити учням, а не повелівати ними. Східна мудрість гласить: «Учитель може тільки вказати Шлях».
Кожному на якомусь відрізку життєвого шляху потрібен пастир. Але мало прагнути гарного вчителя. Важливо прагнути стати гарним учнем, старанно працювати над собою.
Добре, якщо ідеалом юних стає шкільний наставник, і через роки, ставши дорослими, вони скажуть: «У мене був Учитель».
Київ.
