Є така спеціальність — державне управління у сфері національної безпекиГоловне завдання держави — забезпечення національної безпеки. При цьому ефективність державного управління, якщо його розглядати в контексті практичної реалізації державних пріоритетів у сфері національної безпеки, на думку президента Національної академії державного управління при Президентові України Юрія Ковбасюка, значною мірою визначається професіоналізмом і відповідальністю посадовців. Цей професіоналізм обумовлений безперервним підвищенням кваліфікації державних службовців та якістю експертно-аналітичного супроводження прийняття державно-управлінських рішень. «Не викликає сумніву, що виконання завдань державної політики національної безпеки потребує відповідного інтелектуально-кадрового забезпечення, — зазначає Юрій Ковбасюк. — Саме підготовкою кадрів для органів державної влади, які опікуються цими питаннями, займається кафедра національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України. Днями вона відзначила свій десятирічний ювілей».
Випускники академії, які успішно її закінчують за спеціальністю «Державне управління у сфері національної безпеки», є достойними претендентами на заміщення посад І—ІV категорії в адміністрації Президента України, секретаріатах Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, центральних органах виконавчої влади, Національному інституті стратегічних досліджень, обласних державних адміністраціях та інших установах і закладах, діяльність яких пов’язана із забезпеченням національної безпеки.
Який зміст вкладається в поняття «національна безпека» і що треба знати й уміти, щоб стати фахівцем у сфері державного управління національною безпекою, «Голос України» запитав у завідувача кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, доктора наук із державного управління, професора Григорія СИТНИКА (на знімку).
— Перед кожною країною, яка стає суверенною, передусім постає проблема забезпечення безпеки своїх громадян, суспільства й держави. Це завдання номер один.
Певною мірою можна стверджувати, що страх перед загрозами, фізичними чи духовними — головний чинник, який цивілізував людину. Людина шукає в суспільстві захисту: в роду, племені, нації, і, за великим рахунком, у незалежній державі. Бо це той політичний інститут, який на сьогодні є головним інструментом і гарантом забезпечення безпеки нації. Ми, громадяни, оцінюємо діяльність органів державної влади переважно за тим, як вони забезпечують нам безпеку і наскільки комфортно ми почуваємося в суспільстві: якими вулицями ходимо, як можемо захищати свої права й свободи, чи тепло нам у квартирі... І, за великим рахунком, пересічному громадянину все одно, до яких колективних систем належить держава, з якою країною вступає в ті чи інші союзницькі взаємовідносини тощо. Для людини головне — належний рівень її безпеки: економічної, політичної, духовної.
З огляду на це, розв’язання комплексної проблеми забезпечення національної безпеки має стати для українського суспільства та політичного керівництва глобальною метою загальнонаціонального масштабу, вважає співрозмовник. І навряд чи цей процес може бути забезпечений лише збільшенням виробництва, образно кажучи, «чавуну і сталі на душу населення у країні». Підвищення ефективності виробництва, зростання ВВП, вирішення проблемних питань у соціально-економічній сфері є необхідною, але недостатньою умовою забезпечення безпеки як суспільства, так і кожного громадянина України. Гарантією забезпечення прийнятного рівня зазначеної безпеки (задоволення потреб прогресивного розвитку суспільства в різних сферах його життєдіяльності: гуманітарній, економічній, політичній, соціальній, які уособлюються як національні інтереси) є формування адекватної наявним та очікуваним загрозам системи управління у сфері національної безпеки. При цьому принципово важливим є те, що створення необхідних умов, зокрема для забезпечення прогресивного соціально-економічного розвитку та формування й ефективного функціонування зазначеної системи мають відбуватися одночасно.
На думку Григорія Ситника, результати структурно-функціонального аналізу сектору безпеки, системи управління у сфері національної безпеки України (її політичної, адміністративної та військової складових), стану справ щодо стратегічного планування породжують чимало запитань і вимагають невідкладних системних рішень. Так, вертикаль виконавчої гілки влади щодо управління в цій сфері є фактично роздвоєною (результат прийняття конституційних змін у 2005 році). Нарікає фахівець і на те, що чинну Стратегію національної безпеки України затверджено лише в 2007 році, через 16 років після проголошення незалежності країни...
— Та найскладнішим питанням є те, що в політичної, економічної, інтелектуальної еліт України до недавнього часу не було або чіткого стратегічного та консолідованого бачення майбутнього держави, або шляхів і способів його досягнення, а відтак і сутнісного розуміння процесів, які відбуваються в Україні та навколо неї. Тому на передньому плані було зосереджено передусім тактичне управління й поточні завдання, а стратегічне управління нехтувалося. Певною мірою змінити ситуацію на краще могли б конкретні кроки стосовно реалізації затвердженої у 2007 році Стратегії національної безпеки, але, на жаль, цього не сталося, — вважає співрозмовник.
Водночас варто зазначити, що сьогодні в керівництва держави є розуміння необхідності істотно поліпшити ситуацію, яка склалася у сфері стратегічного планування забезпечення національної безпеки, зокрема, здійснюються кроки щодо вдосконалення чинного законодавства, завершується розробка проекту Воєнної доктрини, за розпорядженням секретаря РНБО України створено постійно діючу міжвідомчу робочу групу «зі стратегічного аналізу проблем національної безпеки», продовжує Григорій Ситник.
Та кардинально виправити ситуацію здатні лише професійно підготовлені управлінські кадри, які вміють стратегічно мислити та аналізувати. Для фахівців, робота яких пов’язана з експертно-аналітичною, консультативно-дорадчою чи організаційно-розпорядчою діяльністю у сфері забезпечення національної безпеки, потрібне глибоке розуміння процесів, що відбуваються в суспільстві, знання основ теорії національної безпеки та державного управління, проблем науково-технічного прогресу і його соціальних наслідків, уміння оперативно приймати управлінські рішення. Водночас складність і неординарність завдань, що стоять перед управлінськими структурами сектору безпеки, постійно підвищують рівень вимог не тільки до таких рис державного службовця, як професіоналізм, компетентність, ділова ефективність, а й його моральної позиції, відповідальності за долю країни.
Виходячи із зазначених потреб, Національна академія державного управління при Президентові України з 2008 року готує фахівців за спеціальністю «Державне управління у сфері національної безпеки» з освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «магістр». Слухачам викладають, зокрема, такі дисципліни, як політика та управління, концептуальні та організаційно-правові засади національної безпеки, геополітичний аналіз та прогнозування, методи державного реагування на загрози національній безпеці України, державне управління в умовах надзвичайних ситуацій, державна політика забезпечення обороноздатності України, інформаційне забезпечення політики національної безпеки.
Окрім того, слухачі самостійно обирають дисципліни спеціалізацій, серед яких: державне управління забезпеченням економічної безпеки, стратегії забезпечення соціальної та гуманітарної безпеки, державна політика забезпечення екологічної безпеки та низка інших.
— Динамічність світових процесів, наростання глобальних загроз, їх довгостроковий, комплексний характер та значна невизначеність щодо джерел, наслідків і можливих механізмів їх виявлення та нейтралізації висувають дедалі жорсткіші вимоги до якості управління у сфері національної безпеки, — підсумовує Григорій Ситник. — Система забезпечення національної безпеки має бути здатна постійно трансформувати характер та спрямованість своїх дій, випереджаючим чином адаптуючись до сучасних вимог щодо реалізації національних інтересів. І наділити цими якостями зазначену систему значною мірою здатні фахівці, які отримають спеціальність «Державне управління у сфері національної безпеки» з освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «магістр».
