Традиційно з Францією асоціюються Ейфелева вежа, Лувр, Єлисейські поля... Проте відчути історичну сутність цієї країни, як і будь-якої іншої, безумовно, можна лише у провінції. Більше того, і в наш час там можна поринути в реальну атмосферу французького середньовіччя... якщо потрапити на міжнародний фестиваль мистецтва трубадурів та сальтамбанків.

Невеличке французьке місто Сувіньї розташоване за 350 кілометрів на південь від Парижа. Сувіньї, а також сусідні Мулен та Бурбон-Аршамбо створюють трикутник, пов’язаний з витоками старовинного роду Бурбонів. Після Великої французької революції про ці джерела в Сувіньї нагадувала тільки церква святих Петра і Павла. В наші часи, у 1991 році, після кількасотрічної перерви, там знову з’явилися ченці...

Церква відома усипальницями двох святих — Майоля та Одійона. Це реальні особи, колишні абати, які жили у X та XІ століттях. Так сталося, що саме в цій церкві в різні часи Майоль та Одійон провели свої останні дні, а після їхньої кончини відбувалися різні чудотворні дійства. Абатів зарахували до лику святих, а їхні останки і нині покояться у храмі.

Ці історичні факти, зафіксовані і збережені для нащадків у монастирських хроніках, підводять нас до основної події, яка, власне, і була приводом для відвідання невеличкого (усього з двома тисячами населення) містечка Сувіньї. Тут протягом 17 років постійно проводиться Міжнародний фестиваль середньовічного мистецтва трубадурів і сальтамбанків.

Трубадури і сальтамбанки,хто вони?

Про трубадурів ми знаємо, що це — мандрівні середньовічні поети-музиканти, за походженням з Провансу. В своїх піснях вони оспівували переважно лицарські доблесті і кохання. Слово «сальтамбанк» у буквальному перекладі означає — «той, хто не сидить на одному місці». Це циркачі — акробати, дресирувальники, жонглери, які мандрували містами разом з трубадурами, заробляючи собі на життя.

У Сувіньї ми поринаємо в реальну атмосферу середньовічного дійства. Будинки XІV—XV століть, складені з древніх вулканічних порід каменю, в яких і зараз живуть мешканці міста, стоптані сторіччями сходи говорять про давню історію міста. Гості та учасники фестивалю, одягнені у старовинні костюми, неквапливо гуляють вулицями. Тут можна побачити і цілі родини з дітьми, і закохані парочки, і, звичайно ж, артистів, які цього року приїхали з Бельгії, Німеччини, Італії, Іспанії, Швеції. В останні роки фестиваль набув такої популярності, що, як писали місцеві газети, зараз кількість відвідувачів сягає близько 40 тисяч: по 20 гостей на кожного мешканця міста! Окрім виступів старовинних музичних ансамблів, відбуваються театралізовані вистави дресирувальників з ведмедями, вовками, вершників із соколами. Йдучи центральною вулицею, можна привітатися і сфотографуватися з казковими ельфами, середньовічними хрестоносцями, вельможами та простолюдинами. Артисти на ходулях розважають глядачів театралізованими сценками, вуличні гімнасти виконують карколомні трюки...

Окрім представників мистецьких професій, на вулицях Сувіньї можна зустріти карбувальника монет, різьбяра по мармуру, склодува. У невеличкій печі, яку на очах у публіки склав пічник, смажать різні страви і тут же їх продають. У наметах торгують виробами з грубої шкіри, старовинними музичними інструментами, біжутерією, парфумами, винами, виготовленими за середньовічними рецептами, напоями, настояними на травах і квітах. За повір’ям, такі настойки додавали воїнам сил і лікували в походах від усіх хвороб. І всюди — гамір, сміх, звучання старовинних мелодій, смачний запах середньовічних страв, які готуються на вогнищах просто неба. Запам’яталося також невеличке кафе-кондитерська, хазяїн якої пан Жерар частує фантастичними на смак, виготовленими власноруч тістечками.

Головне — створити імідж

— Метою фестивалю було познайомити і французів, і гостей з-за кордону з нашою історичною спадщиною, — каже постійний режисер усіх 17-ти фестивалів, що проводяться у Сувіньї, пан Франсуа Буршекс. — Сувіньї розташоване у центрі Франції, а центр Франції раніше не був туристичним регіоном. Тож мусила відбуватися якась яскрава подія, і цією подією став фестиваль середньовічного мистецтва трубадурів і сальтамбанків. Ми зрозуміли (і практика це підтвердила), що наша ідея була правильною, тому що цей фестиваль привернув увагу багатьох французів. Раніше вважалося, що влітку треба їхати на Середземномор’я — в Ніццу, в Канни, а центральна частина країни залишалася поза увагою основної маси. На щастя, у Франції є люди, для яких відпустка — це не просто лежання на пляжі під сонцем. Вони хочуть щось дізнатися про свою історію, познайомитися з цінностями своєї країни. Саме така публіка приїжджає до Сувіньї.

Ідея запросити до Сувіньї журналістів з України виникла у радника мерії Сувіньї з питань культури пана Робера Дінота, до речі, ініціатора і першого організатора цього фестивалю. Він приймав мене і перекладача Світлану Дона у своєму старовинному будинку XІV століття.

— У 1992 році Сувіньї було назване визначним історичним місцем в регіоні Аверн, — каже пан Робер. — У цьому зв’язку колишній президент Франції Валері Жискар д’Естен надав субсидії для реставрації церкви. Ми створили асоціацію «Сувіньї — важлива історична пам’ятка» з метою пропаганди історії міста. Я написав книгу «Сувіньї — бенедиктинці і Бурбони. Від святого Майоля до наших днів». Потім ми провели конференцію, пояснили, ким були ченці в Сувіньї, розповіли про їхню могутність у ті часи, коли сам король дозволив їм навіть чеканити свої монети — «су». Ці монети збереглися і до сьогоднішніх днів.

І третє дітище — це фестиваль середньовічного мистецтва, — продовжує пан Робер. — Уже перший фестиваль мав великий успіх. Протягом 17 років сюди приїжджає все більше і більше людей. Тепер ми хочемо отримати статус найкрасивішого містечка Франції. У 1994 році паралельно з фестивалем ми почали створювати музей. Тобто все почалося з того, що Валері Жискар д’Естен виділив субсидії для пропаганди історії Сувіньї. Колишній президент дуже любить Сувіньї, навіть іноді буває на службі в нашій церкві. Іноді він також заходить до ресторану з назвою «Під липами». У нас великі проекти популяризації Сувіньї, ми хочемо, щоб якомога більше людей знали це місто. Ми відреставрували собор і тепер по всій Франції проводитимемо іміджеву кампанію.

Чудова організація фестивалю переконала, що пан Робер має рацію, і в недалекому майбутньому місто справді розквітне.

На жаль, свята мають властивість закінчуватися. Хоча після європейського середньовіччя ті, хто мав змогу затриматись ще на пару тижнів, потрапили на інший фестиваль — органної музики, який щороку у вересні відбувається в Сувіньї. У церкві Петра і Павла є старовинний орган, відомий тим, що його виготовив у 1783 році знаменитий майстер короля Людовіка XVІ — Франсуа Кліко. У своєму первісному вигляді цей орган зберігся до наших днів, він і сьогодні чарує всіх своїм могутнім звучанням...

Повернення до історії — чудова ідея, яка останнім часом починає захоплювати й українців. І місцевим органам влади можна перейняти у європейських містечок досвід їхньої популяризації і приваблювання туристів.

Світлана АРТЕМЕНКО,журналістка Українського радіо.