Цього разу луганський скульптор Микола Шматько шокував усіх. Коли на презентації для журналістів він зняв покривало зі своєї нової роботи, присутні не змогли стримати своїх емоцій: «Який жах!..» Дивуватися справді було чому. Замість традиційної скульптури з білого мармуру, що, як правило, викликала позитивні емоції, перед присутніми з’явилася робота, яка не відповідає ні стилю, ні традиції, ні майстерності Миколи Шматька.
По-перше, вона була зроблена із бронзи. А по-друге, замість жіночої краси автор показав потворність. Треба зазначити, що перед тим, як представити свій останній витвір під назвою «Український потенціал», Шматько довго тримав інтригу. Спочатку розповів про свою нещодавню поїздку по Україні й поділився тим, якою побачив країну і які почуття, думки, переживання захотів передати за допомогою своєї нової роботи. Україну він зобразив у вигляді виснаженої вагітної жінки, що тримає на повідку собаку, яка гризе кістку. «Так, такий він, український потенціал, — жінка, що зостарилася, а розродитися не може, ніяк не може народити щось нове, — коментував скульптор і, побачивши здивування на обличчях людей, трохи ображено додав: — Адже я життя вам показую! Собака біля її ніг — це український народ, а кістка — субсидії, які обіцяють йому неголодне життя».
Трьохсоткілограмову статую скульптор розмістив на тлі своїх старих робіт, які зображують колишніх і нинішніх керівників країни: «От — Україна й ті, хто довів її до такого стану».
Відверто кажучи, «Український потенціал» гірко розчарував. Даремно, звичайно, Шматько захопився політикою. Не його це справа. Адже життя давно вже довело просту істину: там, де починається політика, закінчується мистецтво. Микола Шматько завжди відрізнявся підвищеною працездатністю. Його творча енергія вирує, а плани й задуми настільки захоплюючі, переконливі й реальні, що навіть їхня грандіозність не залишає сумнівів у їхньому здійсненні. Тому від скульптора завжди очікуєш якоїсь масштабної роботи, що приверне до себе увагу не тільки шанувальників його творчості.
Шматько справді талановита людина, але поки що не знайшов визнання в країні через свій непростий характер. «Український потенціал» з’явився з двох причин. По-перше, на даному відрізку свого творчого життя скульптор захопився, а точніше сказати, змушений виражати соціальний протест, тому що в матеріальному плані його великій родині живеться зовсім не просто. З цього походить і друга причина — у майстра немає матеріалу для роботи. У Шматька немає мармуру, йому нема з чого робити красу! Тільки мармур податливий у його руках, і тут він справді король. Інші матеріали — гіпс, бронза тощо — не його стихія. З цієї причини останні роботи сприймаються через силу. «Український потенціал» — це соціальний протест, виражений по-шматьковськи з великим гротеском і глибокою алегорією.
Останній раз Микола Шматько купив мармур три роки тому. Те, що залишилося від декількох виконаних робіт, вирішив віддати молодшому синові. Рафаель подає великі надії як скульптор. У нього вже є кілька мармурових статуй, основною темою яких стала жіноча краса «по-шматьковськи». Три молоді грації, яких Рафаель висікає із цільного шматка мармуру, навіть на незавершеному етапі дають право стверджувати, що робота буде дуже гарною. Був би мармур, старший Шматько, найімовірніше, теж здійснював би один зі своїх численних і, як завжди, грандіозних задумів. Але оскільки цього позбавлений, він витрачає сили на політику. Його соціальні протести у вигляді скульптур та інсталяцій, на жаль, не мають великого резонансу. Шматько розуміє це й, швидше за все, звертається до них із простої причини: нагадати про себе, привернути увагу громадськості до того, що «живе в Луганську король мармуру, який нікому не потрібен».
Луганськ.
