У Запоріжжі обов’язки міського голови почав виконувати «вічно другий» Володимир Кальцев. Один раз він програв вибори Олександру Поляку і двічі — Євгену Карташову. Однак для того, щоб кандидат від Партії регіонів В. Кальцев нарешті посів заповітне крісло Запорізького міського голови, знадобилася ледь не карколомна комбінація в стилі Дена Брауна.
Судіть самі: два тижні, з часу витоку інформації про ймовірну відставку міського голови Запоріжжя Євгена Карташова, де-факто прес-секретарем останнього слугував... особисто голова облдержадміністрації Борис Петров. Який, на відміну від мовчазних Є. Карташова та його прес-служби, постійно тішив журналістів новинами й подробицями відставки керівника міста. І ось 23 вересня по обіді крига скресла: Є. Карташов офіційно повідомив, що йде з посади, бо отримав пропозицію з Міністерства закордонних справ (читай: з адміністрації Президента України). Надалі ситуація почала розвиватися у детективному стилі: з’явилося повідомлення, що подав у відставку і секретар міськради (від Партії регіонів) Юрій Каптюх. Потім поквапно, об 10 годині 24 вересня, було зібрано сесію міськради, яка мала не лише погодитися з відставкою обох керівників міста, а й обрати секретарем міськради, а, отже, і в. о. міського голови, першого заступника голови Запорізької облдержадміністрації і депутата Запорізької міськради Володимира Кальцева.
Зрештою, все сталося так, як і планувалося. Щоправда, у президії сесії не з’явився на той час ще чинний міський голова Євген Карташов (як пояснювалося — дуже зайнятий справами у Міністерстві закордонних справ, куди він начебто перейшов працювати). Водночас місця у президії посіли і Борис Петров, і Володимир Кальцев.
А далі почалася рутина із трьох послідовних таємних голосувань. І ані пари з вуст з боку депутатів, у тому числі й з опозиційних фракцій. Хоча сказати їм було про що. І про вельми оригінальну передачу влади ще до виборів, і про участь у агітації за В. Кальцева прямо в сесійній залі особисто Б. Петрова тощо. Але якось не «станцювалося». А далі 62 голосами (при восьми «проти» і одному, що утримався) Володимир Кальцев, хоч із додатком «в. о.», посів заповітне крісло. Не було забуто і «подвигу» Юрія Каптюха, котрий без дебатів підкорився волі своєї партії. Тут же було запроваджено посаду ще одного заступника міського голови і благополучно на неї призначено Ю. Каптюха.
Однак постають запитання — навіщо було так поспішати? Невже і без дочасного приходу на посаду міського голови В. Кальцеву міг хтось завадити перемогти під час виборів? Адже у Запоріжжі вже рік триває активна фаза виборів міського голови. Навіть президентські перегони були, як жартують, лише епізодом кампанії з виборів міського голови. Місто тоне в синіх кольорах білбордів, які трішки розбавляються хіба що кольорами палаток «Батьківщини». Крім того, протягом року, з певними спадами і злетами, у провідних місцевих газетах активно рекламується один-єдиний кандидат. Натомість пройшло декілька гучних кампаній із дискредитації вже тепер колишнього міського голови (і не тільки його).
Завчасно відбулася й зміна керівництва Запорізької державної телерадіокомпанії, та й муніципальний канал тепер має любити пана Кальцева і тільки його...
Власне, мабуть, оце й усі здобутки. Все решта — гарантований фальстарт із заміною кадрів міськвиконкому, непевність із початком опалювального сезону і загалом господарство міста як лише головний біль — навряд чи додадуть очок. Та й сподівання, що ветеранські маси, відтепер орієнтовані на Євгена Карташова, який несподівано очолив список КПУ на виборах до Запорізької міської ради, раптом за місяць полюблять когось іншого, навряд чи виправдаються. А ось кожна помилка нового керманича в очах ображеної публіки буде виглядати справжньою колодою в оці. Це вже поза всяким сумнівом.
Доведеться вперто вірити, що все робиться лише для одного: щоб мати всю повноту влади і відповідати за наслідки своїх дій.
Запоріжжя.
