З року в рік киянам обіцяють підчистити бодай центр столиці від навали рекламних щитів, визначивши раз і назавжди правила гри для учасників ринку. Подібну ініціативу вкотре нещодавно озвучила Людмила Денисюк, керівник ГУ з питань реклами КМДА. Ідея не нова — не минуло й півроку відтоді, як міська влада вирішила розробити концепцію розміщення зовнішньої реклами у Києві. Експертна комісія мала поділити столицю на зони і пояснити де, скільки і якого розміру носії можна розміщувати. Але й сьогодні, просто проїхавшись містом, бачимо, що віз і нині там.
Про причини «рекламної паузи» «Голос України» запитав у Артема Біденка, керівника Асоціації зовнішньої реклами України. «Так, комісія працювала, було розроблено проект, однак він виявився недбалим. Після того розробники погодилися на зміну підходів та принципів, зокрема, залучення новітніх технологій для контролю за зовнішньою рекламою. Однак відбулися кадрові зміни, і на сьогодні це питання «підвисло», — каже експерт. Результат міг би бути іншим, однак до розробки проекту концепції залучили «кабінетних чиновників, які розставили на картах конструкції мало не на каналізаційних люках». Практикам же можливості взяти участь не дали.
Залишився на папері й план зменшення кількості рекламних носіїв у місті. Нагадаємо, нині вже екс-заступник голови КМДА Ігор Добруцький обіцяв, що до початку червня кількість рекламних конструкцій у Києві зменшиться з 27 до 20 тисяч. Більше того — у центральних районах їх мали прибрати половину, а у спальних — від 10 до 25 відсотків. Однак «відбулися кадрові зміни, тих людей, які прагнули реалізувати цей проект, було звільнено», констатує Артем Біденко. Люди пішли, але завдання, каже, залишилося, і в довшій перспективі, принаймні до ЄВРО-2012, заплановане втілять у життя.
Питання нагальне, адже, приміром, у Москві через носії зовнішньої реклами екскурсоводи вже подекуди змушені показувати туристам чимало історичних будівель лише на фотографіях. «Так само часто відбувається і в Будапешті, і в Кракові, і у Празі — я особисто таке бачив. Інша справа, що гроші, отримані за рекламу, потім ідуть на реставрацію цих самих будівель. І у нас, і в Москві немає прозорого механізму фінансування реставрації, тому і є обурення рекламою. Якби реклама змогла виконувати свою соціально корисну роль, то обурювалися б нею менше. У тому числі, і екскурсоводи».
Крім того, в асоціації не втомлюються нагадувати: рятувати історичний центр від реклами потрібно професійно і творчо. Для прикладу тут приводять порівняння зовнішніх носіїв у Києві та Лондоні. За кількістю конструкцій ці міста дуже близькі, а ось за типами — кардинально різні. Адже у нас зустрінеш переважно величезні щити 3х6, а більшість носіїв у столиці Великобританії — невеликі (1,8х2,2), які не так впадають в очі.
Що стосується політичної реклами, то із наближенням виборів зі щитів на вулицях Києва до нас дедалі частіше усміхаються представники партій—учасниць перегонів. На перший погляд, їх здається чимало, однак насправді, за словами Артема Біденка, лише приблизно 5—7 відсотків від загальної кількості білбордів. За прогнозами ця цифра може сягнути 11 відсотків, як це було на піку президентської кампанії. Від минулої осені політичні білборди вирізняються бідністю сюжетів і цікавих рішень:
— Річ у тім, що місцеві вибори є локальними по суті, і відповідно рекламна продукція вкрай рідко має стратегічний характер. Кандидатам не потрібно вигадувати образи, змагатися в жонглюванні ідеями. Їм потрібні чіткі тактичні рішення для громадян, які здебільшого і так цих кандидатів знають. Особливо у невеликих населених пунктах. Тому це радше реклама, в якій буде написано «Побудувати лікарню», ніж «Державний статус російській мові». Відповідно, і нових рішень в рекламі практично немає — на місцевих виборах це зазвичай голова політика, його прізвище і якийсь слоган.
А для великих партій, каже експерт, це просто іміджева реклама, і заради неї розробляти нові ідеї ніхто не буде. Як не братимуться до закінчення перегонів і до створення концепції її розміщення у Києві. Знімуть з паузи «рекламне питання» (чи остаточно? — Авт.), зазначив Артем Біденко, вже після місцевих виборів.
