Одні шукали парламентський овес від Ющенка, інші — гуманний засіб від колорадського жука

З імпорту мені вдалося знайти хіба що парагвайський чай та бразильські арабіку з робустою. Тим часом у чергах доводилося вистоювати не кавоманам, а любителям... гарбузового фрешу. За пластиковий стаканчик свіжовичавленого напою радісного кольору правили 2 гривні. У сусідній ятці продавали справжнє вершкове масло (120 гривень за кілограм), сир (60 гривень за кілограм) та іншу смакоту. Навпроти пропонували органічну картоплю, буряки, яблука й ті самі гарбузи, але в первісному вигляді. Втомлені фаст-фудом діти асфальту скучили за «бабусиним» меню і не шкодували грошей. І мало хто запитував, чи сертифікована ця продукція як органічна, тому що у нас звикли вірити людям на слово і ще погано собі уявляють, що таке справжній «органік».

— А чим ви обробляєте картоплю від жука? — цікавлюся в директора фермерського господарства з Івано-Франківщини Дмитра Виноградова.

— Є дозволений для органічного виробництва препарат «Актофіт». Це унікальна бактерія, коштує недешево. Ми взагалі не використовуємо гербіциди, пестициди, ГМО, синтетичні добрива, іншу шкідливу хімію. Тим органічне виробництво і вирізняється. За врожайністю поступаємося «неорганічним» конкурентам, підтримки від держави не маємо жодної, тому й ціни у нас дещо вищі. Проте люди готові платити цю надбавку заради власного здоров’я. Наші буханці з органічної пшениці — самі бачите! — розлетілися, як гарячі пиріжки.

З органічним тваринництвом — ще цікавіше, каже Дмитро Виноградов. Органічні кури ростуть повільніше, а тому інколи більше нагадують перепелів порівняно зі своїми родичами, вирощеними на комбікормах, анаболіках і антибіотиках.

— А яйця органічні у продажу є? — запитую директора мережі магазинів «Натур-бутік» Вікторію Ле Хак.

— Органічних немає, проте є яйця від курок вільного вигулу, яких годують природними кормами. Узагалі наші магазини вже можуть забезпечити любителів здорової їжі всім необхідним — скажімо так, мінімальною органічною продуктовою корзиною.

Поряд на ярмарку пропонують чернігівське молоко від щасливих корів, які так само гуляють досхочу. Господарі їх так оберігають від стресів, що ніколи не прив’язують і забезпечують вільний доступ до корму 24 години на добу. Годують не силосом (у нього — підвищена кислотність), а виключно екологічно чистим сіном.

— Якщо корови утримуються в таких умовах, вони просто не хворіють і дають здорове молоко, — пояснює технолог групи господарств «ЕтноПродукт» Наталя Олексієнко.

— Ну а коли все-таки доводиться лікувати антибіотиками?

— Тоді корова на півроку виводиться з органічного статусу, — додає технолог Віталій Кузьмич.

Схоже, про тварин у нашій країні іноді дбають більше, ніж про людей. Від сумних думок мене відволікла розмова з ресторатором Галиною Лосєвою, яка уважно придивлялася до пакунка з написом «Пшениця озима полба». Чимось таким, здається, в Пушкіна годували «працівника Балду»...

— Полба — це дуже давній сорт пшениці, їй більш як три тисячі років, — розповів менеджер підприємства «Галекс-агро» Єгор Решетник. — Це невибаглива культура, яка має дуже добру врожайність. І хліб з неї винятково смачний.

— Вважають, що саме таку дику пшеницю колись навчилися вирощувати трипільці, — каже Галина Лосєва. — Добре, що я її на ярмарку побачила. Ми із задоволенням додамо до ресторанного меню таку «фішку» — кашу з полби. Люди прагнуть повернутися до натурального. Через штучну їжу ми втратили здоров’я цілого покоління!

За іронією долі, полбу на ярмарку рекламувало підприємство Олександра Ющенка — однофамільця одного з відомих шанувальників трипільської культури. На цьому низка символічних збігів не закінчилася, адже на прилавку поряд із дикою пшеницею я побачила пакунки з написом «Просо омріяне» та «Овес парламентський» (зауважте, це не жарт, а сорт!). Шкода все-таки, що на ярмарок не запросили народних депутатів! Можливо, тоді в буфеті Верховної Ради теж скоригували б меню, а в сесійній залі народні обранці пришвидшили б ухвалення закону «Про органічне виробництво», який давно блукає десь у владних коридорах.