У старому будинку з вигадливим склепінням, вітражами, грубкою замість центрального опалення в центрі Львова живуть... книжки. В одному із залів є навіть фонтан. Але його вимкнено — тут і так волого. У цьому будинку — пам’ятці архітектури XVІІ століття — розташовується Державна обласна бібліотека для юнацтва.

Джерело знань і економії

У читальному залі — аншлаг. Вересень, а студенти вже за книжками. За столом серед товстезних словників першокурсницю філологічного факультету Львівського університету майже не видно. Дівчина працює над рефератом.

Чесно кажучи, я теж так просиджувала в читалці університетської бібліотеки. Але було це давно. А нині, коли розвинений Інтернет, багато хто скачує інформацію звідти. Але в Олени немає свого комп’ютера, та й студентський гуртожиток, де вона живе, не під’єднано до всесвітньої павутини. А платити за Інтернет у спеціалізованому кафе або клубі немає можливості. І зовсім уже нереально за нинішніх цін на друковане слово на стипендію купувати нові книжки й підручники. Тож бібліотека для неї — це не тільки джерело знань, а й економії.

У Львівській бібліотеці для юнацтва шанобливо і з розумінням ставляться до читачів. Тут існує кредит довіри — дозволяють брати книжки з читального залу. За це просять залишити студентський або мобілку. Мовляв, це цінні речі для того, хто вчиться, і він ними не пожертвує, а отже, і книжку поверне вчасно.

— Рано нас списують з рахунків, — почувши мою розмову з відвідувачкою, зауважує бібліотекар читального залу. В її голосі — образа. — В Інтернеті не завжди розміщена правдива інформація, багато помилок і неперевірених даних. А в книжках — все правда. І школярі без бібліотеки не можуть. Багато вчителів забороняють приносити роздруковані реферати. Тільки написані від руки.

Є в цій бібліотеці комп’ютерний зал, обладнаний завдяки програмі «Вікно в Америку», що фінансує Посольство США в Україні. Відповідно до цієї програми в кожному обласному центрі повинно бути таке «вікно». Коли відкривали його у Львові, доросла бібліотека не працювала, тож пощастило юнацькій.

— Наша бібліотека — спеціалізована, для юнацтва. Читач — від 14 до 28 років. І література комплектується залежно від вікової категорії: навчальна і художня, — каже завідувачка науково-методичного відділу бібліотеки Ірина Вовнюк.

Фонди, за словами співбесідниці, поповнюються епізодично. Переважно в рамках програм — державних і обласних (наприклад, «Національна книга» тощо). Раніше була передбачена окрема стаття витрат на ці цілі. Нині вона майже не фінансується. Бібліотекарі зазначають, що справа навіть не в кількості книжок, що надходять, а в їхній якості. Не враховуються сучасні запити читачів.

— Українською класикою й репресованими письменниками ми укомплектовані. А от довідкової та сучасної української літератури не вистачає. Роздобудько, Андрухович, Матіос, Карпа, Дереш — дефіцит. Нам би хотілося, щоб ці книжки були на абонементі. Але їх приходить так мало, що виставляємо переважно в читальному залі.

Із книгою в серці

Нещодавно в рамках Всеукраїнської благодійної акції «Із книгою в серці», що її проводить БФ «Обдаровані діти — майбутнє України», львівська бібліотека одержала 500 екземплярів затребуваної читачами навчальної, енциклопедичної, довідкової та художньої літератури. Такого масштабного і цільового поповнення тут не пам’ятають за останніх 17 років. Цей книжковий набір не випадковий. Державна бібліотека України для юнацтва на запит благодійного фонду провела аналітичне дослідження читацьких запитів юної аудиторії, на підставі якого було сформовано цей перелік. Книжки вже отримали чотири обласні бібліотеки для юнацтва в Києві, Житомирі, Херсоні і Львові. На черзі ще 19. І хоча ціни на книжкову продукцію зростають з кожним днем (коли стартувала акція вартість набору була 24 тисячі гривень, сьогодні вже 32 тисячі), зупиняти проект благодійники не збираються.

— Сьогодні дитина бере потрібну інформацію з різних сучасних джерел, а не тільки із друкованої книжки. До того ж змінилися ідеологічні пріоритети суспільства, змінилася суспільно-економічна формація. І виховувати молодь лише на літературі, яку читали ми, недоречно. Є державна програма «Українська книга», де є окремий розділ «Література для дітей і юнацтва». Зрозуміло, що під час кризи ця програма майже не фінансується. Подекуди за рахунок держави видаються тільки казки. А твори сучасних письменників виходять переважно лише в комерційних видавництвах, — каже голова фонду Влада Прокаєва. — Бібліотека для багатьох залишається культурно-освітнім центром, де відкрито безкоштовний доступ до книжки. Цей проект «Із книгою в серці» не лише підтримує українські бібліотеки, а й сприяє реалізації права кожного громадянина на читання.

А в Сінгапурі читальні працюють цілодобово

У світі бібліотеки сьогодні виконують безліч функцій. Наприклад, в Америці, де багато емігрантів, вони виступають у ролі язикових центрів. Кращими бібліотечними країнами світу визнано Данію, Сінгапур, Фінляндію. У Сінгапурі бібліотеки працюють цілодобово. Як показала практика, у країнах, де найбільше розвинена бібліотечна справа, не було кризи.

— Якщо порівняти бібліотеки з іншими громадськими місцями — музеями, театрами тощо, то ми найбільш просунуті за технологіями. Скільки грантів виграли бібліотеки, жодній установі культури і не снилося, — зазначає директор Державної бібліотеки України для юнацтва Георгій Саприкін. — Захід передусім звертає увагу на стан архівів, музеїв і бібліотек. І на ці цілі охоче виділяють кошти.

У сучасній бібліотеці люди шукають роботу, вивчають закони й підзаконні акти до них, мають доступ до будь-якої інформації. Мене вразила бібліотека в Мінську. Там така мережа Інтернету! Кажуть, у Білорусі — диктат? Який диктат, якщо в людей вільний доступ до інформації... Будівництво цієї бібліотеки було національним, в яке кожен громадянин країни вклав свій денний заробіток.

У цивілізованому світі бібліотеки розташовують у зручному для людей місці, в центрі, біля метро. Тільки-но в місті з’являється бібліотека, навколо неї одразу дорожчає земля. Чому? Зникає злочинність, у цьому місці відкриваються гарні магазини, кав’ярні — інфраструктура для відпочинку. Бібліотека — це ще й свого роду зброя боротьби зі злочинністю.

Заступник голови Держкомітету з телебачення і радіомовлення Анатолій Мураховський прогнозує під кінець року падіння виробництва за тиражами і назвами книжок на 30 відсотків.

— Наш комітет розробляє державну програму популяризації української книжки. Будемо пропонувати її на розгляд уряду, — коментує ситуацію чиновник. — Ця програма дасть змогу протистояти засиллю нелегальної книжкової продукції, що набагато дешевша вітчизняної.

Анатолій Мураховський навів один із прикладів такого роду контрабанди. Через електронну пошту переганяється вже готовий варіант книжки, в Україні він друкується і продається. Собівартість цих тиражів набагато менша, ніж видавничої книжки, у створення якої вкладаються великі кошти.

І законодавці підтримали книгу.

Голова парламентського комітету з питань духовності і культури Володимир Яворівський основну проблему вбачає в поширенні й доступності книжки.

— Сьогодні практично наша українська книжка не доходить до масового читача. Про сільських жителів і казати не буду. Але нам удалося провести законопроект про пільги для нашої книжки по всьому ланцюжку її виробництва, — повідомив він, виступаючи на Міжнародному форумі видавців у Львові.

Фото Тетяни ЩЕРБИНИ.