Для кого написано проект Податкового кодексу?

21 вересня 2010 року уряд вніс на розгляд Верховної Ради другий варіант проекту Податкового кодексу. Як зазначив прем’єр Микола Азаров, нинішнє податкове законодавство містить чимало «лобістських лабіринтів для уникнення від оподаткування та заплутані норми, які дають простір для зловживань як з боку податкових органів, так і платників податків». Тобто, з одного боку, податкова має можливість здійснювати тиск на підприємців, а, з другого, платники податків використовують прогалини у податковому законодавстві для незаконного відшкодування ПДВ чи «мінімізації» податкових зобов’язань. Глава уряду вважає, що податкова реформа «неминуче приведе до прискореного економічного зростання» та що цьому сприятиме лібералізація податкового законодавства, стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку та створення рівних умов для платників податків та держави.

Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко, конкретизуючи положення проекту Податкового кодексу, зазначив, що у 2011 році податок на прибуток має становити 19 відсотків з наступним щорічним його зниженням на один відсоток — до 16 відсотків. «Це буде один із найнижчих податків на прибуток в Європі», — пообіцяв він та додав, що протягом 10 років діятиме нульова ставка на прибуток для літакобудування, суднобудування, легкої промисловості, готельного бізнесу, приватних будинків для людей похилого віку, приватних шкіл, приватних дитячих садочків. Крім того, С. Тігіпко повідомив, що «як і обіцяв Президент, коли йшов на вибори», протягом п’яти років малі підприємства з обсягом реалізації до трьох мільйонів гривень, також матимуть нульову ставку податку на прибуток.

Проект також передбачає запровадження механізму автоматичного відшкодування ПДВ на 23-й день від подання декларації, а в разі порушення цих термінів — застосовуватиметься 120 відсотків штрафу від ставки рефінансування Нацбанку. До того ж у 2014 році податок на додану вартість має становити 17 відсотків.

До позитивів проекту С. Тігіпко також зараховує заборону вилучати у підприємців оригінали документів без порушення кримінальної справи. Так само без рішення суду буде неможливе продовження арешту активів, припинення руху грошей по рахунках, безакцептне списання коштів. А зважаючи на постійні скарги підприємців на безпідставні відмови у прийнятті податкової декларації, до Податкового кодексу закладено норму, яка у цьому разі передбачає проведення обов’язкового службового розслідування та притягнення винних податківців до адміністративної відповідальності.

Коли йдеться про спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва, то проект поширює цю систему виключно на фізичних осіб з обсягом річного доходу до 300 тисяч гривень (сьогодні це 500 тисяч гривень) та кількістю працюючих, що перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, не більше двох осіб (нині — 10 осіб). При цьому встановлюються обмеження для роздрібної торгівлі підакцизними товарами, пально-мастильними матеріалами, товарами «секонд-хенд», здійснення зовнішньоекономічної діяльності, крім експорту програмного забезпечення.

Ще одна новація стосується запровадження ставок єдиного податку за територіальним принципом, а саме, в населених пунктах з чисельністю населення понад 150 тисяч осіб — від 200 до 600 гривень на місяць, а в інших населених пунктах — від 20 до 200 гривень на місяць. У разі якщо підприємець бажає працювати в межах всієї країни, він має щомісяця сплачувати 1500 гривень податку.

Представник опозиційних сил, народний депутат Ксенія Ляпіна вважає, що ухвалення запропонованого урядом проекту Податкового кодексу фактично призведе до ліквідації спрощеної системи оподаткування.

— Ми вже неодноразово чули заяви прем’єра та віце-прем’єрів про те, що запропонований проект Податкового кодексу є для підприємців найкращим у світі. Та за оцінкою самих підприємців, такі заяви — це «локшина азарівка» і «локшина тігіпківка». Мабуть, влада розраховувала, що підприємці не вміють читати та що вони лише послухають урядовців. Однак підприємці прочитали проект Податкового кодексу і побачили, що цей документ чітко спрямовано на знищення малого бізнесу. Бо, незважаючи на те, що назва «спрощена система оподаткування» у проекті залишається, насправді тільки назва й залишається. А на практиці спрощеної системи кодекс не містить, оскільки та, яка пропонується, уже не спрощена, адже вона передбачає запровадження додаткового обліку і додаткового контролю. Водночас уряд пропонує надати галузеві пільги великому бізнесу. Тобто уряду гроші до бюджету не потрібні і він готовий роздавати пільги зі сплати податку на прибуток, проте виграють від цього лише дуже великі суб’єкти господарювання. А от для малого бізнесу податкове навантаження збільшується, причому іноді майже в 10 разів, оскільки за деякими видами діяльності єдиний податок становитиме 1000 гривень плюс 300 гривень соціальних внесків. Чи візьмемо норму про обмеження працюючих у платника єдиного податку двома особами. Це значить, завтра треба буде звільняти десятки тих, хто працює у малому бізнесі. І куди ці люди підуть? Протестувати під Кабмін чи на біржу праці?

Крім того, істотно погіршуються пов’язані з контролем та обліком процедури. Нещодавно фахівці Міжнародної фінансової корпорації підрахували, скільки українським підприємствам і підприємцям коштує виконати всі податкові правила. Тобто мається на увазі не сам податок, а лише виконання податкових правил. Так от, з’ясувалося, що для найменших суб’єктів господарювання, тобто тих, у яких обсяг реалізації не перевищує 300 тисяч гривень, це коштує майже 8 відсотків від їхнього валового доходу. Тоді як для великого бізнесу — менше 1 відсотка, а для дуже великого — менше 0,5 відсотка. І це стосується лише витрат на дотримання правил оподаткування! Безумовно, що в такій ситуації малий бізнес просто не виживе, а це означає, що цей кодекс написано винятково для олігархів.

Також хочу нагадати, що зовсім нещодавно віце-прем’єр Борис Колесніков, заперечуючи мої зауваження, стверджував, що проект Податкового кодексу не містить положення про адміністративний арешт активів. З’ясувалося, що таке положення є. А оскільки до активів, як відомо, також належать і товари, то це означає, що в будь-який момент можна заблокувати роботу будь-якого підприємства. Не фірму-одноденку, яка має лише рахунок і займається відмиванням коштів, а заблокувати реально працююче підприємство. Вважаю, що цим закладається можливість адміністративного втручання в діяльність підприємства та знищення будь-якого підприємства.

Або візьмемо таке питання, як перевірки. Прем’єр нещодавно стверджував, що підприємці мають забути, який вигляд має податківець, а на практиці проект залишає податковій можливість у будь-який момент вриватися на будь-яке підприємство. Йдеться про так звані оперативні перевірки, котрі, на відміну від планових та позапланових, регулюються не законами, а постановами уряду. Фактично це міліцейська робота. Вони залишили за собою право прийти у будь-який момент на будь-яке підприємство і перевірити документи у всіх присутніх. Ось зайшли в суботу до сусідньої крамнички, щоб купити бурячок, аж тут: «Пред’явіть документи!». Зроблено це начебто для перевірки трудових відносин, та для громадянина, котрий прийшов до крамниці, щоб купити бурячок, така перевірка може закінчитися у міліцейському відділку, бо податкова може вирішити, що ви незареєстрований працівник. Але ж якщо є підозри, що на якомусь підприємстві працюють нелегали, то це справа слідчих, а не податкових органів.

Загалом на те, для кого написано цей Податковий кодекс, вказують такі цифри: якщо йдеться про права платників податків, то вони перелічені в 14 коротеньких пунктах, а права контролюючих органів — у 42 пунктах докладного тексту. Коли ж ідеться про обов’язки, то тут ситуація протилежна — обов’язки платників податків перелічені у 27 пунктах, а обов’язки контролюючих органів лише у 14 пунктах. Ось вам колоритне порівняння для кого і для чого писався урядовий проект Податкового кодексу.