Усе, що впроваджується в Україні, починається у Вознесенську

Щоразу, проїжджаючи «територію дитинства» — невелике село Ракове, що розкинулося вздовж жвавої автотраси, міський голова Вознесенська Юрій Гержов з ностальгією згадує рідні і знайомі обличчя. Пам’ять людська безперервна: образи минулого не забуваються і не стираються, вони — частина нашого життя, її джерело. Дуже важливо час від часу повертатися до своїх джерел, щоб не відриватися від землі.

Босоногий сільський хлопчисько ріс швидко, як виростають усі чужі діти, закінчив школу, одержав атестат. Перед ним відкривалося багато доріг, але набагато менше, ніж перед міськими однолітками, що виросли на асфальті. А Гержов і не шукав легких шляхів: пішов судно- складальником на Чорноморський суднобудівний завод, туди, де найбільше були потрібні робочі руки. А вечорами бігав на лекції до Миколаївського кораблебудівного інституту. Потім були армія, робота на комсомольських і партійних посадах.

Із травня 1987 року Юрій Гержов очолює сорокатисячну міську громаду Вознесенська. Відтоді у його трудовій книжці нових записів немає. Настільки солідного стажу управління містом цілком достатньо, щоб уважати вознесенського очільника «найстарішим» міським головою в Україні.

У стінах Вознесенської міськради панують ділова обстановка і злагода. Кожен виконує свою справу, в кожного — жорстке коло обов’язків. На сесіях, а Юрій Гержов очолює міську організацію Партії регіонів, не спостерігається запеклих політичних сутичок, не практикуються кулуарні інтриги.

Над феноменом «посадового довголіття» Юрія Гержова ламають голову багато політтехнологів, ретельно препаруючи життя й учинки міського керівника: на жаль, відгадку поки що не знайшли.

У чому ж він — феномен Гержова?

— Та ні в чому! Просто жити і працювати потрібно з любов’ю і вірою, тоді сам Бог допомагає. Під цим гаслом усі мої передвиборні програми і нинішня теж, — посміхається міський голова. А потім, глянувши на годинник, зненацька додає:

— Не хочете на футбольний матч? Через п’ятнадцять хвилин на міському стадіоні футболісти з ПАР змагатимуться з нашими, вознесенськими...

Як з’ясувалося, Вознесенськ давно дружить із містами-побратимами Хессекуа (ПАР) і гміною Радомско (Республіка Польща). Муніципалітети тісно і плідно співпрацюють у рамках спільно прийнятої програми, що передбачає різні пізнавальні заходи, в тому числі туризм, спорт, проведення всіляких виставок. Така дружба вносить свіжий струмінь у життя провінційного міста, не дає йому застоятися.

Вознесенці давно розкусили одну з найулюбленіших фішок градоначальника і його команди — «показати, як у нас, і подивитися, що в них». Це стимулює владу на генерацію нових ідей.

— У муніципальному господарюванні обов’язково має бути присутня комерційна жилка, — підкреслює Юрій Гержов. — Неприпустимо сидіти на шиї в держави, випрошувати гроші в бізнесменів, «давити» їх договорами соціального партнерства, володіючи при цьому тільки двома арифметичними діями — відніманням і діленням. Суть умілого управління містом — насамперед в умінні додавати і множити.

Над тим, щоб Вознесенськ став містом великих інвестиційних вкладень, щоб у ньому ефективно працювала промисловість, активно розвивалися спорт і туризм, комфортно почувалася молодь, щоб він був естетично привабливим, екологічно чистим та енергетично незалежним, в управлінській команді працює ціла підструктура — відділ ініціативних, розумних молодих людей, котрі відмінно орієнтуються у віртуальному інтернет-просторі. Весь свій робочий день вони присвячують пошуку цікавих грантівських програм, проектів і прибуткових пропозицій, розробляють нові соціальні проекти і бізнес-плани.

Може, хтось і посміється над цим, але потім прикриє рот: завдяки спільним інвестиційним проектам міськраді вдалося розв’язати безліч застарілих проблем. У Вознесенську вже давно відмовилися від централізованого опалення — утримання витратних котелень невигідно й марнотратно. Програма переходу на індивідуальне опалення в місті практично вирішена завдяки револьверній системі фінансової допомоги. Вознесенськ планомірно прощається з ЖЕКами, котрі «з’їдають» половину квартирної плати. Нова форма колективного управління будинками — ОСББ — набагато вигідніша й ефективніша. Для підтримки нових формувань у місті створена асоціація комунальних підприємств Єдиний центр платежів. Тепер контролери перевіряють оплату всіх послуг у комплексі, а не за кожним відомством окремо. Оплата, треба сказати, стовідсоткова.

Не сказати, що Вознесенськ засяє як Лас-Вегас, але повністю освітленим містом стане: зовнішнє освітлення вулиць — одне із пріоритетних завдань муніципалітету. Причому й тут зекономлена кругла копійка: опорами для вуличних світильників із програматорами стали стовпи районних електроліній.

— За грантівські кошти місто придбало лінію для дроблення деревини і пресування тріски. Ми закупили нові машини для збирання сміття, розробили оптимальний варіант його транспортування і сортування, — каже Юрій Гержов. — Деревина, перероблена на тріску і брикети, — відмінне паливо для котелень, які обігріватимуть муніципалітет, музей Кибрика, Центр дитячої творчості. Уже підготовлено й подано на розгляд проект модернізації водогінної мережі міста, який збирається кредитувати Світовий банк. Наше місто п’є воду з підземних джерел, свердловини давно потребують переоснащення, головні водопроводи — заміни, водоканал — системи сучасного автоматичного управління. Уже встановлена перша комунальна когенераційна станція — зразок первомайського «Дизельмашу», завдання якої — постачати електроенергію насосам артезіанських свердловин, опалювати й давати гарячу воду до центральної райлікарні. Робота такої установки дуже вигідна.

Аж ніяк не випадково фасад Вознесенського міськвиконкому прикрашає сертифікатна табличка міжнародної системи ІSO: влада міста Вознесенська одна з небагатьох в Україні здала іспит на професійну зрілість. Цей іспит не простий, тут довго до нього готувалися: впорядкували роботу зі зверненнями громадян, вилучили дублюючі ланки, розробили технологічні карти для зручності людей. Відтепер папери приймаються в єдиному вікні на першому поверсі, і за кожним зверненням призначається особа, що відповідальна за просування документа. Одне слово, чиновницький сервіс у Вознесенську поставлено на якісно новий рівень. Сертифікація за системою ІSO, наполовину оплачена за рахунок програми ООН, за твердженням лідера міської громади, дала змогу провести результативну реорганізацію у структурі управління, ефективно розподілити обов’язки.

Днями у Вознесенську завершилася робота із впровадження першого в Україні пілотного проекту управлінського менеджменту у виконавчих органах міськради «Від закону — до посадової особи». Мета проекту — вдосконалення якості системи управління у виконавчих органах місцевих рад: усунення дублювання, розмежування повноважень між структурними підрозділами, підвищення відповідальності посадових осіб за виконання своїх функціональних обов’язків. Майже в кожному законі України з різних питань визначено повноваження органів місцевого самоврядування: на січень 2010 року їх налічувалося 1020, а за півроку додалося або змінилося ще 97. Щоб бути в курсі всіх законодавчих нововведень, повноваження влади у Вознесенському муніципалітеті узагальнено й розподілено між управліннями і відділами міської ради, а також його виконкомом. На базі нововведень розроблено інші положення про управління і відділи відповідно до вимог впровадженої в місті системи менеджменту якості ІSO 9001:2008 з матрицею відповідальності структурних підрозділів і посадових осіб. Відтепер під час кадрової ротації кожен фахівець чітко знає, що від нього потрібно.

Вознесенськ перший в області, а може, і в Україні, ще в 1996 році запровадив лікарняну касу. Треба було шукати хоч якийсь вихід: у ті моторошні роки в людей просто не було грошей на лікарів і ліки. Це була своя, вознесенська модель, адаптована до умов і можливостей місцевої охорони здоров’я. Потім з’явилася сімейна медицина з розгалуженою мережею амбулаторій. Нині вознесенський досвід вивчає Міністерство охорони здоров’я: якщо його запрактикувати на території країни, ефективність вітчизняної системи охорони здоров’я істотно зросте.

Будь-яку справу слід виконувати професійно і грамотно, переконаний «найстаріший» градоначальник в Україні. Добре, коли пироги пече талановитий пиріжник — вони не будуть залежуватися й черствіти, а чоботи шиє вмілий швець — у них зручно й комфортно ходити. Управління містом — теж мистецтво. Якщо коротко, без словесної лузги, але по-словниковому — це «вплив з боку управляючого суб’єкта на людей або економічні об’єкти з метою організувати їхню роботу на отримання певних результатів». Щоб результати вийшли насправді хорошими, «управляючий суб’єкт», уважає Юрій Гержов, повинен мислити ефективно.

Закінчується вересень. Попереду зима, але місто до неї вже підготувалося.

У Вознесенську мало хто знає, що міський голова до того ж непогано співає. Свій талант він демонструє вкрай неохоче і дуже рідко, за особливого настрою. Улюблена задушевна пісня Юрія Гержова відома більшості зрілих людей. Пам’ятаєте слова відомого поета Ярослава Смелякова, що зачіпають душу: «Если я заболею, к врачам обращаться не стану. Обращусь я к друзьям...».

29 вересня Юрій Іванович відзначає великий особистий ювілей — 60-річчя. Здається, він обов’язково проспіває свою улюблену пісню, а послухати її зберуться багато друзів. До лікарів градоначальнику звертатися ще рано, роботи попереду багато, планів — ще більше.