У Полтаві — пам’ятник тому, що «розпинав», а в Кременчуці — тій, що «доконала»?

Так-от, «тому первому» пам’ятник у Полтаві стоїть іще з царських часів — біля входу до музею історії Полтавської битви. Є навіть пам’ятник на місці відпочинку «амператора». Кажуть, там раніше стояла хата заможного місцевого козака, де Петро не лише випив-закусив, а й приліг «вздремнуть». Хати, звісно, нема, а пам’ятничок на її місці поставили. Увічнили й таку «визначну» подію!

А от з Катериною, бач, якось не склалося... Не удостоїла «вздремнуть» у Полтаві. Однак «Русская община» раптом згадала, що цариця ж була у Кременчуці! І навіть дала, мовляв, йому «основну динаміку розвитку». Власне, динаміку розвитку місту свого часу дав ще Крюків, який став тоді своєрідною «чумацькою столицею». А от до самого Кременчука цариця «приторохтіла», щоб «дати динаміку» своєму фавориту і коханцеві Григорію Потьомкіну — Катеринославському наміснику, резиденція якого й була у наддніпрянському місті.

—До її приїзду в місто було розбито сквер, парк, побудовано пристань, — засвідчив автор ініціативи голова полтавської «Русской общины» Володимир Шестаков. — Кременчужани досі називають цей парк «єкатеринінскім». Уже пізніше саме в Кременчуці робили перші кораблі для Чорноморського флоту. Та й еліта держави уся виникла не в Новоросії, де вже стоять пам’ятники Катерині, а в Малоросії...

Ну ось така логіка: мовляв, у «Новоросії» уже є, а «Малоросія» відстає...

Дали маху! Не усвідомили всієї значущості...

Утім «Русская община», звернувшись з відповідним листом до міського голови Кременчука Миколи Глухова, залишає можливість для «маневру»: встановити якщо не пам’ятник, то принаймні бюст...

Місцеві депутати, до речі, ставляться до такої ідеї доволі скептично. Так само, як і лідери більшості політичних сил. Навіть Володимир Шапран, який очолює міську організацію КПУ, і той в інтерв’ю місцевій пресі заявив: «А навіщо Катерині? Я думаю, що у нас в місті на це ніхто «не клюне», бо у нас зараз більше двохсот тисяч мешканців, а тоді Кременчук — це була одна вулиця. І чому ми маємо ставити пам’ятник Катерині ІІ, нехай краще Адольфу Гітлеру в Полтаві пам’ятник поставлять, він же нагородив полтавців залізним хрестом».

До речі, ідею встановити у Полтаві пам’ятник Гітлеру вже якось висловлював не хто інший, як... Віктор Черномирдін, який, будучи послом РФ в Україні, приїздив до Полтави в період підготовки до відзначення 300-річчя Полтавської битви. Тоді в обласному центрі саме тривала дискусія щодо встановлення у Полтаві пам’ятників гетьману Мазепі та шведському королеві Карлу ХІІ. З приводу останнього Віктор Степанович якраз дуже й «сокрушался»: «Це все одно, що поставити у Полтаві пам’ятник Гітлеру!».

Вочевидь, Черномирдін все-таки не знав, що Гітлер для Полтави «не чужа людина». Щодо вручення ним місту залізного хреста, то документальних свідчень тому нема, а от те, що Гітлер у Полтаві був (і неодноразово) — факт незаперечний. Більше того, Полтава  одне з небагатьох міст на окупованій території, де фюрер навіть залишався ночувати. Звісно, ніхто не каже, що він заслуговує на пам’ятник, але якщо говорити про Україну як державу, то, власне, Адольф Гітлер — точно такий же загарбник, як і Карл ХІІ, як і Петро І... Одного поля ягоди!

Але тоді й справді постають запитання: чому ж поставили пам’ятник лише одному загарбникові? Як у тому анекдоті: Муму втопив Герасим, а пам’ятник, бач, Тургенєву! Тим паче, що пам’ятник російському царю у Полтаві є, а українському гетьманові — Івану Степановичу Мазепі — збиралися, збиралися встановити, та так і не зібралися...

Що ж до Кременчука, то як на те, тут слід було б спорудити пам’ятник не Катерині, а вже тоді... польському королеві Августу Сигізмунду ІІ, який 1571 року підписав універсал про необхідність побудувати в урочищі Кременчук фортецю для охорони Придніпров’я від набігів кримських татар. Саме ця подія і вважається офіційною датою заснування Кременчука.

 

Полтавська область.