Топонімічну загадку — чому одну з балок на околицях Балаклави назвали Золотою — розгадує кожен, хто потрапляє сюди під час збирання винограду. «Просто золото», — так кажуть, коли бачать стиглі грона Мускату Італії, які тут вирощують.
— Виноград любить сонце. Це загальновідомо, — зазначає заступник директора ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» і головний агроном Сергій Андрієць. — Але все добре в розумних межах. Норму в чотири тисячі градусів суми активних температур нинішнє літо перекрило. Наші плантації одержали понад чотири тисячі триста градусів. Для неспеціаліста може здатися, що відсоток перевищення й не такий значний, але насправді втрати врожаю від палючого сонця ми оцінюємо для Мускату Італії у двадцять п’ять відсотків. Ще більше у сорту Мерло — майже третина. Якщо в минулі роки повністю завантажений «човен» (спецмашина для перевезення зібраного винограду. — Ред.) важив три з половиною тонни, то тепер той самий обсяг «тягне» на дві з половиною.
Проте, за станом на 15 вересня, колектив уже зібрав понад три з половиною тисячі тонн грон за плану на сезон дещо більше семи тисяч. До речі, більш як двісті п’ятдесят тонн столових сортів агрофірма відправила в роздрібну торговельну мережу за ціною шість—десять гривень за кілограм (залежно від сорту та якості), а на севастопольських ринках і магазинах кілограм винограду продають уже вдвічі-втричі дорожче.
Утім, орієнтир у своїй роботі балаклавські виноградарі вибрали правильний — з любов’ю ставитися до землі. За що й одержують взаємність: за практично однакових кліматичних, фінансових та інших умов виноградарі із сусідніх господарств севастопольської зони цього року збирають з гектара удвічі, а то й утричі менше, ніж у «Золотій Балці».
