Комунальній енергетиці, на відміну від її старшого брата — великої енергетики атомних і теплових станцій, ніколи особливо не щастило. Хіба могла зрівнятись так звана мала енергетика невеличких котелень, кімнатних батарей і вуличних теплопроводів із масштабними енергетичними державними програмами? Та що більший ставав розрив між такими близькими напрямами енергетичної галузі, то очевидніші були факти того, що небезпека держави — це не тільки безпечна робота АЕС, а саме стабільне функціонування кожної дворової котельні. Технічно і морально зношене генеруюче обладнання підприємств комунальної теплоенергетики, стрімке зростання цін на паливно-енергетичні ресурси, відсутність ефективної тарифної політики — ось реалії, з якими зіткнулась не тільки галузь, а й практично кожен із нас.
Шукаючи відповідь на запитання, як вийти із цього глухого кута, Хмельниччина розробила свою програму модернізації комунальної теплоенергетики області.
Замість старих котлів — електроенергія
Забезпечити взимку теплом житло та установи з кожним роком стає дедалі важче. Це й не дивно, адже термін експлуатації кожного сьомого котла в області перевищив два десятки років, більше третини з них застарілі та малоефективні. І навіть нефахівцю зрозуміло, що така техніка «з’їдає» багато енергії, але дає мало тепла. Більше того, майже кожен десятий центральний тепловий пункт перебуває в аварійному чи зношеному стані. А понад сорок відсотків теплових мереж або пережили свій амортизаційний вік, або також на межі аварії. Взимку таку мережу можна побачити неозброєним оком: розгублене дорогою до помешкань тепло гріє вулиці і розтоплює сніг, «малюючи» на землі чіткі доріжки теплотрас. А в результаті — холодні приміщення, надзвичайно низька рентабельність роботи комунальних підприємств і тарифи на опалення, що не перестають рости вгору.
Вихід із такої ситуації може бути один — замінити теплотраси та встановити нові котли, котрі вміли б економно та ефективно використовувати таке дороге паливо, як газ. Але таких в області набереться до сотні, і заміна навіть частини з них потребує чималих коштів. А їх надлишку ні в обласному, ні тим паче в районних бюджетах просто немає. Тому, якщо десь і зважуються на заміну техніки, то намагаються йти найефективнішим шляхом. Зокрема, як це зробили в обласному центрі, де комунальники пішли шляхом встановлення когенераційних установок, тобто таких, що одночасно виробляють теплову й електричну енергію. Таке поєднання дає змогу підвищити ефективність роботи генераторних установок майже втричі, і при цьому собівартість виробленої електроенергії значно нижча від тієї, що пропонують енергетики.
Сьогодні у Хмельницькому працює дванадцять таких установок. З початку їх впровадження за п’ять років на «Хмельницьктеплокомуненерго» було вироблено майже сімсот мільйонів кіловат-годин електроенергії, собівартість якої була втричі менша від тієї, що продавалась на енергоринку. Тож економія від виробітку власної енергії становила понад одинадцять мільйонів гривень. Не дивно, що й надалі хмельницькі теплоенергетики планують збільшувати кількість когенераційних установок.
А от у Летичівському районі, в частині населених пунктів тридцятикілометрової зони навколо ХАЕС знайшли свої шляхи заміни газу на електроенергію. Так, у селі Плужне, що в Ізяславському районі, в тамтешній школі використовують спеціальну систему теплоакумуляторів, котрі дають можливість накопичувати тепло вночі і віддавати його протягом дня. За таким принципом працює і система панельно-променевого електроопалення «Електропік», що діє більш як у трьох десятках установ. Основні її переваги в тому, що вона використовує дешеву нічну електроенергію, тарифи на яку в чотири рази нижчі від денної.
А в Старій Ушиці вирішили, що най-економнішим шляхом буде встановлення в квартирах індивідуального опалення за допомогою електроконвекторів. Воно вже діє майже у півтисячі квартир.
Перші позитивні приклади стали основою для розробки масштабної програми впровадження технологій акумуляційного теплоопалення, яка працюватиме за тим-таки принципом використання дешевої нічної електроенергії. Вартість проекту, який має зачепити близько чотирьохсот закладів соціально-бюджетної сфери і понад два мільйони квадратних метрів житла, коштуватиме області 49 мільйонів гривень. Однак економія природного газу становитиме понад 41 мільйон кубометрів на рік.
Із гречки — не тільки каша
А ще й тепло. Про це точно знають у ТОВ «Хмельницький комбінат хлібо- продуктів», де навчились замість природного газу використовувати відходи виробництва круп. Щороку тут збирається до п’яти тисяч тонн гречаної лузги, яку тепер використовують замість палива. Виявилось, цього цілком достатньо не тільки для обігріву приміщення, а ще й для того, щоб висушити крупи.
На жаль, такі приклади використання в теплоенергетиці відходів сільгосппродукції поки що мають вигляд, швидше, екзотичної новинки, ніж звичної практики. Якщо, за твердженням фахівців, в Україні споживання соломи як енергетичного палива становить лише 0,3 відсотка енергоресурсів, то на Хмельниччині цей показник ще нижче.
А тим часом потенціал рослинної біомаси в області чималий. Від згорання соломи злакових, зернобобових, соняшнику та кукурудзи можна отримувати понад 8,5 мільярда кіловат-годин електроенергії на рік. Однак проблема в тому, що для збирання та переробки біомаси потрібно відповідне устаткування, і саме його не вистачає. Для місцевих бюджетів такі покупки надто дорогі, а про окремі господарства вже й говорити не доводиться. Для них поки що залишається надто великою розкішшю жити економно.
Лише справді потужні та економічно сильні підприємства змогли дозволити собі встановити котельні, котрі замість дорогого газу використовують відходи деревини. На допомогу бюджетникам вирішила прийти влада. Уже визначено понад два десятки сільських шкіл, де буде проведено технічне переоснащення котелень, котрі зможуть працювати на дровах.
Хмельниччина намагається використати всі можливості і ресурси, щоб вивести комунальну теплоенергетику із кризи. Так, масштабні програми із встановлення індивідуального опалення, заміни газу на електроенергію поєднуються з першими кроками у використанні сонячної енергії та біотехнологій. Усе це разом має дати свій результат. Якщо задумане вдасться здійснити, то щорічне використання газу повинно зменшитись майже на третину. І справа тут не тільки в економії. Якісне, безперебійне й доступне теплопостачання — це один із важливих напрямів усунення соціального напруження в суспільстві. Середня окупність багатьох пунктів програми розрахована на чотири-п’ять років. Витративши ці гроші сьогодні, область вже завтра може розраховувати на стабільність не лише в комунальній сфері, а й у багатьох галузях економіки.
Хмельницький.
