У Рівненському госпіталі інвалідів війни, що розмістився у мальовничому місці селища Клевань Рівненського району, закінчуються останні приготування до новосілля. Тут вводять у дію фізіотерапевтичний корпус.

— На спорудження та облаштування його затрачено майже дев’ять мільйонів гривень, — розповідає начальник госпіталю Григорій Слива. — Тут проводитимуть фізіотерапевтичні та водні лікувальні процедури, магнітотерапію, грязелікування, є сауна, а головне — басейн, чого так прагнули наші пацієнти.

У госпіталі, крім цього відділення, є ще й реанімаційне, терапевтичне, неврологічне, кардіологічне, стоматологічне, хірургічне. Щороку тут проводять більше трьохсот операцій, середній вік тих, кого оперують — 80—81 рік. Загалом щороку в госпіталі лікується понад п’ять тисяч ветеранів.

Сім років тому тодішнє керівництво області організувало толоку, під час якої за спонсорські кошти найбільших підприємств Рівненщини у рекордно короткий строк — за чотири місяці — на території госпіталю збудували сорок один комфортабельний котедж з автономним опаленням та всіма комунальними вигодами. Виходили з того, що літнім людям зручніше жити у таких будиночках, ніж долати відстані сходами у багатоповерхових корпусах (там залишились ті, кому прописаний постільний режим).

Тоді ж і впорядкували територію госпіталю, яка потопає в зелені і квітах. Щороку, як сказав Григорій Слива, тут висаджують більше десяти тисяч кущів різних квітів. Біля кожного котеджу — альтанка, тож пацієнтам (а це переважно літні люди) є де подихати свіжим повітрям, поспілкуватися. Саме за таким спілкуванням застали 78-річного Бориса Надійовича Кисорця із села Нетреба Рокитнівського району та 76-літнього рівнянина Євгена Вікторовича Литвинюка. Обидва ветерани розповідають начальнику госпіталю, що задоволені лікуванням, харчуванням, умовами проживання, а особливо тим, що тут нещодавно спорудили церкву.

Поступово підтягуються й інші пацієнти, які прогулюються алеями після обіду.

— Я була у тринадцяти санаторіях, але такої гарно озелененої території, як тут, ніде не бачила, — каже Ірина Йосипівна Галан із Рівного. — А приємні емоції і враження теж лікують.

— А я б хотіла кілька слів сказати про персонал, — почувши, що ми із газети, долучилась до розмови інша рівнянка Євгенія Матвіївна Ничипорець. — Ми, літні люди, іноді буваємо вередливими, тому з нами нелегко, — сміється. — Персонал госпіталю відзначається великим терпінням, милосердям, чуйністю...

Звісно, були у госпіталю і нелегкі часи, коли урізали фінансування. Зараз ситуація кардинально змінилась: лише останнім часом сюди надійшло на 160 тисяч гривень м’якого інвентарю, 24 одиниці м’яких меблів, достатньо капців, халатів, піжам, постільної білизни. Збільшились видатки на харчування та ліки...

— У планах — зробити капітальний ремонт і у терапевтичному корпусі, — каже Григорій Слива.

До речі, у Рівненський госпіталь по досвід їдуть не лише з інших областей України, а й із Росії. Не так давно тут побувала делегація з Астрахані — гості винесли чимало приємних вражень від того, як у Рівненському госпіталі дбають про своїх пацієнтів.

Рівненська область.