На чернігівських ринках узимку торгують молдавськими й польськими яблуками. Таке враження, що виродилися місцеві сади. Але ж це не так. Особливо цього року, коли яблуні рясно вкриті плодами. Урожай великий, та він стає здебільшого соковитою добавкою селянській худобі. Уже сьогодні мешканці з довколишніх до Чернігова сіл завозять у місто яблука по ціні 4—7 гривень. І городяни купують! За якою ж ціною фрукти продаватимуть узимку?
Невигідні яблука
Проблема не у тому, що немає яблук, виник їх дефіцит. За радянських часів у кожному райцентрі працювали консервні заводи, цехи з виробництва продтоварів, які займалися консервацією соків, виготовленням повидла. А відтак їм потрібна була сировина. Сьогодні з них вижили одиниці.
Колективне спільне підприємство «Добрянський консервно-сушильний завод» облспоживспілки — у їхньому числі. Цьогоріч він закупив у населення всього-на-всього 22 тонни яблук.
— Чому так мало? — запитую у директора підприємства Віктора Жира.
— Яблучний сік у банках важко сьогодні збути, — каже він. — Давимо його лише під замовлення на харчування дітей, підопічних інтернатів. А бувало, що заготовляли й 700 тонн яблук.
— Ого!
— Але тоді ми ще виробляли вино. А тепер ліцензія на нього коштує півмільйона гривень. Це нам не під силу.
Попри значне падіння обсягів виробництва (за радянських часів з Добрянки вагонами (!) відправляли у діжках лисички у ФРН, сушену картоплю для армії), підприємство ходить у «передовиках» на Чернігівщині. Тут з початку року законсервовано 3500 трилітрових банок огірків, 2300 — помідорів, 4500 — березово-яблучного соку, 3000 — яблучного соку, 1400 — компоту з вишень. Крім цього, закрито 1800 півлітрових банок щавлю, зварено 3,2 тонни яблучного повидла.
Це «щось» порівняно з тим, що у більшості районів подібні виробництва занепали у 90-х роках.
Яб луками займаються ще у Любечі та у Щорсі. ВАТ «Щорський завод продтоварів» виготовив уже сто тонн яблучного пюре, з якого пізніше робитиме сік та повидло.
— Раніше ми переробляли до 1500—2000 тонн яблук, — каже співвласник заводу Володимир Рибалов. — Нині ж лише одна трилітрова скляна банка коштує чотири гривні 80 копійок. Це для нас задорого, щоб вести переробку у великих обсягах.
Свято для корів та свиней
До того ж сік з концентратів у паперових пакетах став дешевшим, і його охочіше беруть у магазинах, закупляють для шкільних закладів харчування. Отож ДП «Дрінкс Україна» у м. Ніжині у такий спосіб виробив з початку року понад 3000 тонн продукції. Але, зрозуміло, йому для цього не потрібна була місцева сировина з яблук.
Таким чином в селах практично ніде збути отриманий урожай Антонівки, Пепінки, Джонотану, Кальвіля сніжного. Адже переробні підприємства можуть «освоїти» лише незначну дещицю того, що виросло у садах.
Добре, якщо поряд села є автомагістраль. У Волосківцях Менського району, Ягідному Чернігівського району місцеві жителі добре заробляють, продаючи проїжджим по 4—5 гривень за кілограм яблук. Та більшість сіл — подалі від шляхів, де їздить платоспроможний люд. Тож багатий урожай тут або опадає і перегниває у саду, або його додають у раціон коровам, свиням. На жаль, такі реалії. Вони повторюються з року у рік. Бо перепрофільовані у містах сховища для зберігання продукту, який псується. А тому взимку їстимемо те, що привезуть з Молдавії та Польщі, де ця не така вже й складна справа добре налагоджена.
Картопляний ажіотаж
Спекотне літо значно зменшило на Придесенні врожай картоплі. Попри це, її достатньо для власного вжитку. А оскільки селяни, як правило, саджали її на додаткових сотках, то вирощеного все-таки буде чимало і для обміну на олію, цукор, цибулю.
Із заготівлею картоплі справи йдуть краще, ніж із яблуками. Нині уже по селах курсують фури із заготівельниками з південних областей. Вони розкручують картопляний ажіотаж. У Чернігові селяни продають бульби вже по чотири гривні. Тож у селах ціна її на продаж доросла до 3, 4 гривні. При цьому у складну ситуацію потрапили заготівельні структури облспоживспілки. Без тендера організоване постачання бульб Державному департаменту з виконання покарань забезпечила собі маловідома фірма з Білої Церкви. Тепер вона хоче, аби чернігівські коопзаготпроми заготовили і доставили у виправні заклади всього-на-всього за 1 гривню 45 копійок (за кілограм) картоплю. Раніше облспоживспілка працювала з останніми напряму, без посередників.
У цих реаліях коопзаготпроми, аби не мати збитку, приймають картоплю для виправних закладів по 1 гривні. Але... це сама дрібнота!
Чи вдасться зібрати її 3000 тонн для потрібної кількості, важко сказати. Адже поки що темпи заготівлі крохмалистої низькі. За першу декаду вересня на рахунку заготівельників до 140 тонн вирощеної продукції. Зрештою, від цього можуть постраждати споживачі у колоніях, тюрмах. Адже з дрібної картоплі навряд чи вийде доброякісний харч.
Загалом облспоживспілка планує заготовити 4000 тонн бульб — і здебільшого за високою ціною понад 3 гривні — для своїх партнерів з південних областей.
Хай би там як було, схоже, зі збутом крохмалистої у селян Чернігівщини не буде особливих проблем, як у минулі роки, коли високий врожай гасив ціну до невигідних вартісних меж. Але, не секрет, заробіток від картоплі, третина-половина урожаю якої недобрали, очікується невисокий.
Чернігівська область.
