У Національному природному парку «Прип’ять-Стохід» удруге відбувся турнір з ручного косіння низинних боліт «Українська косовиця-2010».

Чи подякує людям прудка очеретянка?

Майже всю дорогу до місця проведення косовиці журналісти їхали через осушені в 1960—1970 роках землі. Магістральні і внутрішньо господарські канали, насосні станції, поля і окультурені пасовища за цей час органічно вписалися в місцеві пейзажі. Тепер важко повірити, що колись північ області була краєм боліт. Після проведення меліорації їх в області майже не залишилося. Лише в Черемському природному заповіднику та національному природному парку «Прип’ять-Стохід» вони збереглися у первісному стані, але й тут перебувають перед загрозою трансформації. Бо споконвіку поліщуки, яким завжди бракувало землі, обкошували болота, щоб хоч якось прогодувати свою худобину. Тепер корів у селах поменшало, вільних земель не бракує тож нема потреби й у заготівлі болотяних трав. Твані поволі заростають верболозом, змінюється їх гідрологічний режим, рослинний і тваринний світ.

Як пояснили організатори турніру, основною метою «Української косовиці-2010» є відновлення на території національного природного парку «Прип’ять-Стохід» екосистем низинних боліт, які є ареалом мешкання занесених до Червоної книги України птахів. За спостереженнями орнітологів, цього року тут зросла кількість таких рідкісних птахів, як чорний лелека та прудка очеретянка, для виживання яких важливо не допускати заростання боліт. Тож турнір, під час якого викошується трава та кущі на болотистій місцевості, дає можливість людям власними руками захистити українське біорізноманіття.

Дощ іде,а ми скирдуємо

На жаль, через спекоту й посуху «Українську косовицю» довелося перенести з серпня на вересень. Тож на час змагань випала прохолодна, але сльотлива погода. Звичайно, це позначилось на кількості учасників турніру. Якщо торік їх було 72, то цього року лише 26. Спочатку змагалися між собою 13 команд. До речі, усі вони (за винятком команди «Горгани») — з Волинської області, що, безперечно, є недоліком цьогорічного турніру, який із всеукраїнського фактично перетворився на обласний.

Однак напруга суперництва серед косарів і цьогоріч була висока. Кожен із двох косарів, а саме стільки їх входило в одну команду, мав показати високий час, оскільки їх результати плюсувалися. Пройти ж кожному належало дистанцію завдовжки 100 і завширшки 1,8 метра. Зробити це за короткий проміжок часу нелегко: болотяна рослинність в осінню пору вже груба і тверда, до того ж доводилося працювати у воді, і місцями ноги загрузали в багнюці майже по коліна. Але зі своїми завданнями більшість колективів впоралися успішно. Перемогу здобула команда «Дуби» з Любешівського державного лісомисливського господарства. Сергій Сковера та Микола Бураков пройшли дистанцію за 15 хвилин 8 секунд (час обох учасників плюсувався). Тобто в середньому кожен з них за 7 хв. 34 сек. викосив по 1,8 сотих трави. Професіонали знають: показник досить високий. Членів команди-переможця нагородили імпортними мотопилами.

До змагань за індивідуальну першість було допущено десять косарів, які показали особисті найкращі результати в командній першості. Кожному з учасників потрібно було викосити загінку завдовжки 50 і завширшки 1,8 метра. Тут перемогу здобув Петро Кравчук, який 0,9 сотих трави поклав усього за 2 хв. 36 секунд. Його нагороджено мотокосою. Призи від спонсорів ТОВ «Андреас Штіль», ВАТ «Віда» та ЗАТ «Крафт Фудз Україна» отримали й інші призери змагань.

Фільтр, який придумала природа

Після закінчення змагань хтось із журналістів запитав заступника директора Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» Олександра Сащука, який того дня виконував роль головного судді змагань, а чи не надто архаїчний цей турнір, чи не можна було б учасників озброїти не ручними, а механічними косами? З’ясувалося, що в 2009 році одному з добровольців вручили таку косу і поставили на дистанцію. Сучасна техніка не витримала напруги змагань: косар, який працював з нею, набагато відстав від учасника, що завершив дистанцію останнім. «Тож, — підсумував Олександр Іванович, — на болоті вмілому косарю з дідівським інструментом поки що немає рівних».

Голова Любешівської райради Валерій Панасюк запропонував турнір з ручного сінокосіння зробити спортивними змаганнями. Видовище це не менш цікаве, ніж футбольні матчі: хто сильніший, вправніший, витриваліший, той і перемагає.

І насамкінець про організаторів турніру. Ними стали Державна служба заповідної справи, проект Програми розвитку ООН та Глобального екологічного фонду «Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні», ВГО «Асоціація природоохоронних територій України» та Національний природний парк «Прип’ять-Стохід».

Любешівський район

Волинської області.

На знімках: за кілька хвилин до початку змагань;  своїм співом учасників підбадьорював гурт «Косарики» із села Велика Глуша. 

Фото автора.