Ельбрус ТЕДЕЄВ: «Добро без зубів і кулаків неможливе»

— Відчуваю повагу з боку колег, які мені неодноразово нагадують, що я чемпіон. Це, звичайно, приємно. Але парламент — законодавчий орган, і в ньому представлені найкращі сини й дочки України, тут відчувається висока інтелектуальність моїх колег, їхні ораторські здатності. У написанні законів, в ораторській справі — тут вони чемпіони. У парламенті я не почуваюся суперкомфортно, тут потрібно вміти парирувати абсолютно будь-яке запитання, навіть таке, котре змусить тебе червоніти. І тут дуже багато неправди, але, напевно, без цього в політиці не буває. Але я з великою повагою ставлюся до чемпіонства й лідерства моїх колег, незалежно від того, на якому боці вони перебувають — в опозиції або при владі.

— На жаль, добро без зубів і кулаків неможливе. У деяких випадках очевидні речі не досягаються шляхом ораторського мистецтва, розмови, дискусії, компромісу. Приміром, в 2007 році, коли після дострокових парламентських виборів наші політичні опоненти хотіли проголосувати «у пакеті» за прем’єр-міністра й голову Верховної Ради, не довіряючи одне одному, нам довелося відстоювати правду. Тоді навіть рвали сорочки, піджаки. А згадаймо останні події, коли застосовувалися димові шашки... Так, я вмію багато чого. І бачу, що якої б статури не був мій «суперник» навпроти, можу з ним зробити все, що захочу. Але... Ми можемо поштовхатися, але вдарити людину, підсікти — цього ніколи собі не дозволю, бо поважаю всіх депутатів. У мене немає радикального налаштування. Перший, хто мене завжди критикує, — це моя мама. Вона живе в Осетії, але дивиться й НТВ, і «5 канал» і після кожного скандалу переживає, телефонує мені просто до парламенту й каже: «Добре, що тебе там нема, що коректно поводишся, це чужа країна». А я відповідаю: «Усе, що я зробив, це для себе, для тебе й для цієї країни, я присвятив Україні всі свої перемоги, тут народилися наші діти й вони розмовляють українською мовою, ми поважаємо історію, традиції й звичаї цієї країни». Немає такого народного депутата, на здоров’я якого я б зазіхнув якимсь чином. За кожного з них проголосувала якась кількість людей, і принижувати — не в моїх правилах. А якщо нерозуміння зайшло в глухий кут, то мені хочеться людей розбороняти, а не доводити свою правоту до крові.

— На щастя або на жаль, бізнесу в мене немає. У Комітеті з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту й туризму зроблено дуже багато — практично всі законопроекти щодо Євро-2012 проходили через наш комітет. Набрали чинності кілька проектів про заборону перепрофілювання спортивних об’єктів, ще продовжуємо боротися за те, щоб не оподатковували землю, на якій розташовані спортивні об’єкти, а це економія десятків мільйонів гривень. На жаль, немає ще в Україні тієї інфраструктури й матеріально-технічної бази, котра давала б можливість твердити, що ми справді спортивна держава. У будь-яких парламентах Європи й світу, зокрема й у наших найближчих сусідів — росіян, представлені й олімпійські чемпіони, і керівники національних олімпійських федерацій. Також і в українському парламенті повинні бути представники спорту, адже спорт — це пріоритетний напрямок кожної держави. І Євро-2012 — унікальний шанс для України. Потрібно розвивати й національні спортивні федерації.

— І мій дідусь, який прожив 101 рік, говорив — «Вік живи, вік учись». Крім одержання олімпійського золота, ще сподіваюся чимало зробити для розвитку спорту. І щоб Україна мала можливість приймати Олімпійські ігри 2024 року, як про це сказав Президент України Віктор Янукович. Якусь ділянку роботи ладен виконати й сам, навіть виходити на суботники, тягати колоди. Багато ще доведеться зробити й у законодавчому плані. І ми не підведемо.

«Якби холодильник був забитий, то не знаю, ким би ми сьогодні були...»

— Багато рідні — мама, брати, двоюрідні брати й сестри, тітки й дядьки... Звичайно, дуже за всіма сумую. А дитинство було непростим. Родина наша була середнього рівня — мама працювала медсестрою, батько будівельником, його не стало в 1996 році, у рік Олімпійських ігор (Атланта). У мене двоє старших братів. Зарплата в батьків була невелика, але вони дали нам гарне виховання й головне, — путівку в життя, а далі ми вже самі. Старший брат служив в Афганістані. Думаю, жодна людина в моєму селищі не скаже, що брати Тедеєви когось чимсь скривдили або не простягнули руку допомоги. І під час трагічних політичних подій на Кавказі, коли грузинські війська напали на столицю Південної Осетії Цхінвалі, звідки фактично коріння Тедеєвих, мої брати не залишалися осторонь тих проблем, наскільки було можливо. А дитинство було, як у кожного радянського юнака — нестача іграшок, одягу, але саме це й давало поштовх до того, щоб розвиватися, рости. Якби холодильник був забитий і все було доступне — то не знаю, ким би ми сьогодні були. Довелося всього досягати особистою сумлінністю, працьовитістю й молитвами батьків. Переїхав в Україну, бувши учнем спортшколи. В Україні пройшли ключові моменти мого життя.

— Виправдання тероризму, коли гинуть діти, жінки, ні в чому не винні люди, не може бути, він ні до чого не приводить. Мені завжди було приємно, коли після чергової спортивної перемоги, з’являлися заголовки — «Ельбрус піднявся на Ельбрус», «Син Осетії й українського народу». А що стосується багатонаціонального Кавказу, то там живуть люди, сильні духом, які ніколи не стануть на коліна, які знають ціну дружбі, слову. І треба дуже тонко підходити до питань територіальної цілісності, мови, кадрових призначень, щоб це не дратувало меншості, щоб зберігався баланс. Осетія — православна, там проживає багато національностей, але менше радикалізму. Керівникам країни треба знаходити розуміння серед своїх колег і людей, щоб не було озлобленості. А коли йде дискусія, не можна заганяти в кут нікого, бо сірничок може здетонувати.

«Президент показує свої політичні біцепси»

— Якщо ти слабший, то загрози завжди будуть. Якщо за слабкого Президента наші запаси газу на шельфі біля острова Зміїний перейшли до Румунії, то сьогодні ми говоримо про те, що Україні треба це повернути. І якщо за це треба буде боротися, будемо боротися. Президент Янукович реально показує свої політичні біцепси — всі міжнародні поїздки й остання — до Китаю — доводять, що треба спілкуватися тільки на рівних. Якщо будемо економічно залежні, то зовнішні загрози частіше приходитимуть до нас, і кожен буде зацікавлений одержати якісь дивіденди з України — забрати вугілля, газ або ще на щось претендувати. Україна повинна бути економічно сильною, і для цього в нас є всі можливості, ресурси й кадри, незалежно від того, хто в яких політичних таборах перебуває. Якщо людина талановита, вона повинен себе виявити. У цьому плані спорт і останні перемоги українських борців на чемпіонаті світу показові. І хотілося б, щоб на спорт орієнтувалися й всі інші.

— Вся законодавча робота в парламенті проходить державною мовою, і «мені подобається розмовляти державною мовою, спілкуватися з друзями, з колегами» (перейшов на українську. — Авт.). Мені цікаво спілкуватися з моїм колегою-депутатом Орестом Муцом від Тернопільської області, який ніколи не переходить на російську.

— В залі буваю майже щодня, за тиждень можу пропустити раз, і то через серйозні причини. Ходжу в інфіз, там чудовий фітнес-зал, є борцівський килим, ринг. У нашому районі, біля мого будинку зараз будують парк із великою спортивною інфраструктурою, я буду дуже вдячний, якщо до кінця року це завершать.