Так, за 2009 рік він нарахував збитків майже на 206 мільйонів гривень. Якщо продовжувати у тому само дусі, запевняє чиновник, то у майбутньому це може позначитися і на безпеці перевезення пасажирів. Отож, кияни, мовляв, самі мають збагнути всю важливість цієї справи. І до майбутніх підвищень цін на проїзд (у тому, що вони будуть, сумнівів немає) поставитися з розумінням.
Сьогодні КП «Київський метрополітен» — це не тільки зручний та надійний вид транспорту, а й підприємство, що у себе за плечима має кількасот мільйонні збитки і боргові зобов’язання. У тому, що цей велет-перевізник зараз перетворився на жебрака, винуваті, на думку Василя Яструбинського, передусім політики. — Метрополітен — це підприємство. І його мета, як будь-якого іншого підприємства, працювати і отримувати прибуток. А він працює собі на збиток. На жаль, так уже склалося у нашій країні, що економічна складова у питанні підвищення тарифів ніколи не була головною. Тариф, який ми мали до 2008 року (50 коп.) — був прямо збитковим. Було прийнято рішення підняти його до економічно обгрунтованого рівня, до двох гривень. Але тоді на рівні політики було доведено, що ця вартість є необґрунтованою. Де ж ті люди, які змусили владу зменшити тарифи, зараз? Хто буде відповідати за їх вчинки? Між тим, не минуло і двох років, як метрополітен таки отримав свої «обґрунтовані» тарифи. Тільки виявилося, що дорога ложка до обіду. І зараз цей тариф метрополітен не врятує. «Це приблизно 70 мільйонів додаткових коштів. І хоч це великі гроші, але у порівняння із сумами збитків не йдуть. А тому цей тариф все одно є збитковим», — каже В. Яструбинський.
У тому, що позитивні зрушення новий тариф все-таки дав, упевнена головний економіст КП «Київський метрополітен» Людмила Шаблій. Щонайменше, відпала проблема «десяти копійок». Через які прості люди гаяли час у чергах, а метрополітен щомісяця витрачав 150—200 тис. грн. на розмінну монету. Але кардинально це справи не міняє. Не допомагає розрубати Гордіїв вузол фінансових проблем і продаж площ під рекламу та об’єкти торгівлі. — Метрополітен не займається рекламною діяльністю. Ми просто продаємо площі під рекламні об’єкти. Минулого року за це ми отримали близько 7 млн. грн. Цього року очікуємо приблизно на таку само суму — 6 млн. грн., — каже Людмила Шаблій.
А от економіст Ігор Луценко запевняє — це дуже мало: «У мене є прайси з реальними розцінками на рекламу у місті. За ними виходить, що метрополітен щомісяця мав би по 7 млн. гривень отримувати». Але пані Шаблій лиш руками розводить. Мовляв, вони продають площі за тарифами, встановленими столичною владою. А там, судячи зі слів пана Яструбинського, у прибутковість рекламного бізнесу не вірять: «Якщо ми і вирішимо підняти ці тарифи, то не для того, щоб гроші заробити, а щоб очистити метрополітен від реклами».
Але навіть ці мізерні кошти від реклами не йдуть в повному обсязі до метрополітену. 80 відсотків з них вони мають переказувати місту, — каже пані Шаблій. Туди ж йде половина від заробленого з продажу місць для торгівлі. Попри це, столичні чиновники не перестають запевняти, як їм небайдужа доля метрополітену. І запевняють: треба переймати практику сусідніх країн, де експлуатаційні витрати має покривати... пасажир.
До речі, за словами пана Яструбинського, до найближчого підвищення цін на проїзд у метро у нас буде кілька місяців перепочинку: «Я вважаю, що метрополітен зможе це зробити тільки після того, як буде визначено фінансові показники (бюджет) на наступний рік». Щоправда, чиновник тут же зізнається, наперед говорити про підвищення цін не будуть. Це, мовляв, неможливо: «Якщо ми сьогодні скажемо про підвищення — то завтра метрополітен просто стане, закінчаться жетони. Отож, скільки я працюю, підвищення цін завжди було несподіванкою для киян».
