На Кіровоградщині побувала делегація Федеративної Республіки Німеччина на чолі із Надзвичайним і Повноважним Послом ФРН в Україні доктором Гансом-Юргеном Гаймзьотом. Високі гості відзначили 10-ту річницю відкриття німецького військового кладовища у селі Крупському. Взяли участь у поминальних заходах і голова ОДА Сергій Ларін та голова облради Микола Сухомлин, родичі загиблих німецьких воїнів, учасники бойових дій, представники громадськості.
— Місце, де ми зараз знаходимося, дає привід замислитися над тим, що всі війни, всі трагедії рано чи пізно відходять в історію, — зазначив Сергій Ларін. — З плином років стихає біль споминів, стираються, здавалось би, непримиренні протиріччя. І залишається лише пам’ять. У цих могилах чиїсь батьки, діти, рідні для когось люди, яких чекали додому, але війна залишила їх тут назавжди. Своїм обірваним життям вони нагадують, що війна ніколи не повинна повторитися.
На цвинтарі покоїться прах сімнадцяти тисяч загиблих солдатів і офіцерів вермахту. Серед них і останки 147 військовиків, виявлені під час розкопок у 2007—2008 роках у місті Бобринці. Ці пошуки ініціювала міська влада, коли дізналася, що на місці парку імені Кропивницького в роки окупації було німецьке військове кладовище. Сюди привозили померлих із розташованого неподалік військового госпіталю. Тут же ховали убитих на передовій, коли лінія фронту проходила через сусідній Компаніївський район. Таким чином, довгі десятиліття жителі Бобринця у дні святкових гулянь буквально танцювали на людських кістках. Як з’ясувалося, більшості із похованих тут було 18—19 років.
Свій останній притулок на кіровоградській землі знайшли і німецькі воїни, чиї останки покоїлися у Болграді Одеської області. Після визволення міста у 1944 році могили німецьких солдатів та офіцерів, розташовані в центрі Болграда, влада наказала зрівняти з землею: хрести зняти, а на місці кладовища розбити сквер. За часів незалежної України, вже після підписання українсько-німецької міжурядової Угоди про догляд за могилами загиблих воїнів, німецька сторона запропонувала відкрити на місці колишнього цвинтаря пам’ятний знак, однак громадськість не підтримала ініціативу. Тож вирішили перенести останки воїнів на військове кладовище у Крупське.
Ті, хто спочивають у розкиданих по всьому світу подібних військових похованнях, закликають нас до миру. На кладовищах ненависті не відчуваєш.