Волинські альтернативи російському газу

Ініціатором створення фабрики паливних гранул став відомий підприємець із Ковеля Юрій Шлюєв. Ще три роки тому Юрій Миколайович запропонував Ковельській міській раді, депутатом якої він є, перевести кілька котелень на альтернативні газу місцеві види палива. Проект схвалили, однак вказали на його слабке місце: підприємство «К. П. Верес», керівником якого є Юрій Шлюєв, не мало власної сировинної бази торфу, що ставило його в залежність від постачальників. Останні могли в будь-який момент підняти ціну на паливо і таким чином звести нанівець всю роботу по здешевленню теплової енергії.

Не полишаючи своєї ідеї, Юрій Миколайович напрацьовував шляхи її реалізації, шукав однодумців, партнерів. Кілька років пішло на отримання дозволів на розробку родовища торфу, біля села Лютка, що у Старовижівському району. Копітка робота дала результат: до проекту було залучено ТзОВ «Старовижівське паливо-торф», яке і взяло на себе основне навантаження по впровадженню ідеї в життя та розпочало в середині серпня виготовлення паливних гранул, або як ще їх сьогодні називають — пілет, з торфу і відходів деревини. Проблем із ними в регіоні немає. В області діють понад сто різних деревообробних виробництв, які щороку отримують десятки тисяч кубометрів тирси та різноманітних обрізків. Чимало такої сировини має і ковельська фірма «К. П. Верес», якою керує Юрій Шлюєв. Щодо торфу, то його розвідані запаси на Волині обраховуються 372 мільйонів тонн або 21 відсоток загальноукраїнських. Його області вистачить на сотні років.

Для втілення задуманого знайшлась і відповідна база. Декілька років тому «Верес» придбав у Старій Вижівці проммайданчик збанкрутілого підприємства ВАТ «Волиньоблпаливо». Спочатку, як розповів Юрій Шлюєв, планували відкрити там магазин будматеріалів. Навіть почали виконувати підготовчі роботи, але невдовзі припинили. Зважили: будівля розташована далеко від центру селища, покупцям буде незручно добиратися сюди. Та й шкода було підведеної сюди залізничної вітки з підвищеною колією: для магазину її не потрібно.

— У цієї території є багато переваг, — зауважує Юрій Миколайович. — Найперша: звідсіля до родовища торфу всього 13 кілометрів. Наявність залізниці дає також змогу відправляти виготовлену продукцію вагонами. Окрім того, нам не потрібно було споруджувати виробничих приміщень. Вони дісталися нам від облпалива. Зважили на ці плюси й наші партнери. А ними, окрім «Вереса», стали фірми «Двері Білорусії», «ОлШе» та «Укрбрус». Обладнання придбали найкраще. Тепер при виході на проектну потужність зможемо щогодини виробляти чотири тонни паливних гранул. Відтак підприємство вийшло на замкнутий цикл: видобування торфу — виробництво з них паливних гранул — спалювання і отримання тепла. Розраховуємо, що значну частину пілетів у нас братимуть бюджетні організації Старовижівського району. Щодо продажу споживачам отриманого від спалювання пілетів тепла, то зможемо реалізовувати його споживачам відсотків на 15—20 дешевше, як на газових котельнях.

Відкриття фабрики збіглося з ще однією важливою подією: відразу п’ять сіл району вперше отримали природний газ. Голова облдержадміністрації Борис Клімчук, який зумів, як то кажуть, убити двох зайців, оцінюючи побачене і пережите того дня, сказав:

— Ви здійснили часточку моєї мрії: ми повертаємося до традиційних для нашого краю видів палива — торфу та дров. Пілети — це той же торф та дерево лише в модифікованому вигляді. Це паливо, яке можна буде отримувати і через тисячу років. Працюючи Повноважним і Надзвичайним Послом України в Литві бачив, як цілі селища від’єднуються від газу і переходять на опалення своєї комуналки брикетованою соломою, деревними брикетами, іншими відновлювальними джерелами енергії. Я увесь час себе запитував: чому у нас на узбіччях доріг спалюють гілки, чому горять на полях пожнивні рештки, чому тирсою і деревними обрізками засмічують ліси. Абсурд виходить. Але цього абсурду стає все менше. І люди починають розуміти, що так чинити дальше не можна. У селі Нова Вижва, де сьогодні пустили природній газ, запитую в чоловіків: «Ви ж розбирати свої грубки не будете?». «Хіба ми дурні, — відповідають. — Нічого доброго не чекаємо від ціни на газ». Вони добре розуміють, що отримали газ лише як альтернативне паливо. Відкриття в Старій Вижівці підприємства по виробництву паливних гранул, відзначалося на врочистостях, це ще один крок до здобуття нашою державою енергетичної незалежності.

Невеликі за розміром, схожі на пальчики, гранули (пілети) дають змогу автоматизувати подачу палива в котли, забезпечувати їх роботу без дозавантаження протягом кількох діб. Вони користується попитом у Європі. Тож окрім внутрішнього ринку, таке паливо можна буде відправляти і на експорт.

У планах нового підприємства також налагодження продажу населенню котлів, які працюють на пілетах. Партнером в цій справі може стати спільне українсько-литовське підприємство «Волинь-Калвіс», що в Ковелі. Котли, яке воно виготовляє, забезпечують високу віддачу палива, обладнані сучасною апаратурою, мають прекрасний дизайн. Важливо, що фабрика паливних гранул у Старій Вижівці забезпечить роботою кілька десятків жителів району, де завжди гостро стояла проблема працевлаштування.

смт Стара Вижівка.

Волинська область.