Сокирянський район Чернівецької області багато в чому унікальний. Географічне розташування, неповторні краєвиди, повільний глибокий Дністер створюють неабиякі рекреаційні перспективи, можливості для розвитку туризму, будівництво Дністровської ГАЕС, відродження майже знищеного останніми роками садівництва — серйозні капіталовкладення з держбюджету, сусідство з державним кордоном — простір для контрабандистів, а усе разом надає широке поле діяльності місцевим чиновникам — для всього, залежно від схильностей і вподобань. У райцентрі Сокиряни, як у жодному іншому районі, є жорстка опозиція до людей при владі, а самих цих людей міняють як рукавички — чи не щороку. Нині владу, причому обидві її гілки, представницьку і виконавчу, уособлює голова райдержадміністрації та районної ради Василь Козак. На посаді голови райдержадміністрації він уже був з 2003 по 2005 рік. Розмову про політику, економіку, Дністер і яблука ми розпочали в кабінеті голови, а завершували на борту катера, звідки було добре видно береги Дністра, і здавалося безхмарним майбутнє. У кожному разі плани у Василя Козака великі, і головне, за його словами, щоб влада, яку він, власне, й представляє, не перешкоджала їх утіленню в життя.
— Василю Васильовичу, з 2005 року ви четвертий за ліком керівник райдержадміністрації. Що залишили попередники?
— У 2005 році я залишив район на першому загальнорейтинговому місці. У 2010-му отримав його вже на дев’ятому. Зараз, за останніми підсумками, район посідає друге місце. До речі, чомусь так складається, що я заважаю політичній силі, яку підтримую. За Президента Кучми я був єдиним головою адміністрації — членом партії «Наша Україна». Після того, як президентом став Ющенко, я посаду втратив. Так само зараз я — єдиний голова РДА, член БЮТ. Хоча через те, що пішов в органи виконавчої влади, зайшла мова про виключення мене з блоку. Обласний бютівський очільник наразі призупинив моє членство. Натомість мені імпонує в нинішній владі те, що, коли призначали мене на посаду, не йшлося про вступ до Партії регіонів чи вихід з БЮТу. Я все одно вважаю, що тут має бути одна партія — тих, хто любить Україну і Сокирянський район зокрема.
— Очоливши райдержадміністрацію, ви залишились на посаді голови райради. Як це так?
— Посада голови райради за два місяці до виборів нікого вже не приваблює. Я писав заяву на сесію районної ради — її не задовольнили. Парадокс у тому, що на посаді голови райради я не отримую зарплату, а отже, підхід певною мірою меркантильний. Що ж до райради, тут від початку створено більшість за інтересами району, до якої увійшли люди з усіх представлених політичних сил, крім партії «Наша Україна». Взагалі про яке партійне розмаїття може бути розмова в районі? Розумію — у Верховній Раді, припускаю ще з натяжкою — в обласній.
— Ви прихильник мажоритарної системи?
— Цілком. Сьогодні в обласній раді Сокирянський район не має жодного депутата. В результаті я, як голова райради, не можу пропонувати внести поправку чи доповнення у певне рішення, яке стосується району. Мушу просити когось із депутатів обласної ради. Як може жити район із 45 тисячами населення, не маючи представництва в облраді? Тому я радий, що невдовзі кожен населений пункт отримає депутата в райраді за мажоритарними списками.
— З численних публікації, де згадується ваше ім’я, зрозуміло, що маєте потужну опозицію...
— Я не назвав би її потужною, але вона є. І має гроші. А маючи певні кошти, можна замовити що завгодно. Мені ж моя опозиція дуже допомагає. Якби не це, коли я впевнений, що кожен мій крок під чітким контролем, вже давно б десь оступився. Генпрокуратура знає про мене все. За багатьма заявами з боку моїх противників проводили десятки перевірок, навіть порушували кримінальні справи. Єдине, у чому я, здається, моїм недругам не завинив — Леніна не вбивав. А так винний за дачі деяких відомих осіб, хоча рішення приймали на рівні області, і на виборчій дільниці начебто через мене у людини стався серцевий напад. Так, був факт у с. Романківці. Тоді, у 2004 році, члени виборчої комісії перекладали бюлетені зі стосу за одного кандидата до іншого. Спостерігач зафіксував цю ситуацію, я фільмував на відеокамеру. Тупа фальсифікація. Голові комісії стає від того погано. Інша ситуація: коли я був головою агроформування, мій колега написав скаргу, що мені списали 200 тисяч податків через збитки від стихії незаконно. Починається перевірка Генпрокуратури. Все виявилось законно. А той, хто скаржився, як з’ясувалось, отримав 270 тисяч. І чого писав? Знаючи про таку увагу, коли мене обрали головою райради, весь свій бізнес я продав. Після цього уже нема до чого вчепитися. Тож маючи таку, сказати б, опозицію, якби мене було за що посадити, давно би сидів.
— Яка ситуація в районі, я маю на увазі економіку?
— Що стосується загальної економічної ситуації, я вважаю її досить непоганою і контрольованою. На мою думку, людина, яка приходить сюди з іншого регіону, не знаючи місцевої специфіки, нічого зробити не зможе. За рік-півтора це просто нереально. Протягом останніх чотирьох років тут змінилися чотири голови РДА.
Тепер про розвиток. Найбільші перспективи бачу в рекреаційній галузі. З одного боку у нас Дністер, з другого — кордон із Молдовою. Наш район, як і гірський Путильський, має надзвичайно великі можливості у сфері рекреації. Не все вдається. Але вже сьогодні діє база «Вишнева», яка належить ВАТ «Дністровська ГАЕС», працює приватний підприємець Марунич із Чернівців, який будує базу «Дубово» у с. Непоротове. Одну з найкращих баз, яка буде в районі, зводить корпорація «Сварог» в урочищі «Вишневе». Великі надії покладаємо на те, що, зрештою, вдасться залучити стратегічного інвестора для розвитку туризму. У тому ж урочищі «Вишневе» передбачено 20 га землі, які не включено до складу національного парку «Хотинський». Гадаю, за сприяння нинішнього голови ОДА Михайла Папієва ми зможемо невдовзі провести аукціон. Хоча, якби моя воля, віддавав би такі ділянки майже безоплатно, за умови, що людина чи фірма, які прийдуть, пообіцяють, що протягом трьох років буде повністю збудовано сучасну базу відпочинку з усією інфраструктурою.
— Результати цьогорічних жнив далекі від очікуваних...
— Так, і на те є об’єктивні причини. Як на мене, всі дрібні агроформування приречені. За нинішніх технологій майбутнє — за потужними виробниками сільгосппродукції. Якщо трактор МТЗ може за добу посіяти 15 га, сучасний механізм із супутниковою навігацією, які працюють на полях «Сварогу», за добу сіє 200 га. Від сучасних технологій нікуди не подітися. Про яку конкуренцію можна говорити? Я радий, що зумів привести в район корпорацію «Сварог», яка вже збирає пшеницю по 55 ц з га, кукурудзу — до 100 ц. Люди отримують зарплату. Після того, як «Сварог» посадив 170 га саду в Олексіївці, далекому бідному селі, там працює 100 осіб, середня зарплата — майже 2,5 тис. грн., сільрада має гроші в бюджеті. Сплачують податки. Крім того, корпорація бере участь у соціальному розвитку населених пунктів, Тільки у с. Ломачинці збудували дитсадок за 600 тис. грн.
За 32 млн. гривень вони викупили паї у власників у агрофірмі «Оршівці». За такі гроші в Україні, здається, ще сільгосппідприємств не купували. До речі, великі компанії я розділяю на два типи — які прийшли на лічені роки і які — назавжди. Якщо фірма викупає майновий комплекс у людей, а не бере в оренду, якщо починає будувати... «Сварог» уже збудував два сучасних сховища для яблук, вклавши 42 млн. грн., розвиває садівництво, хоча компенсацію від держави, передбачену відповідною програмою, не отримав. Якби отримали, було б іще одне.
Цьогоріч очікуємо валовий збір яблук майже 60 тис. тонн. А сховищ є на 3,7 тис. тонн. Решту продаємо за безцінь, а потім завозимо яблука з Польщі, де уряд безоплатно збудував і передав сільгоспвиробникам сховища на мільйон тонн. Я мав справу із землею і знаю, що сільське господарство — ризикована справа. Я не бачив у рейтингах мільярдерів когось, хто здобув би статки на землі. Тому, сподіваючись на подальшу співпрацю з потужними компаніями, покладаюсь, зокрема, й на урядову програму з розвитку молочної галузі. Є домовленість про будівництво великого молочного комплексу на території району. Непогані результаті у рослинництві. Той же «Сварог» зібрав по 50 ц з гектара ранніх зернових. Для цього року дуже непогано.
На знімку: Василь КОЗАК, голова Сокирянської РДА; відремонтований клуб у с. Братанівка.
