Розмова з начальником обласного управління охорони здоров’я
— Романе Івановичу, галузь охорони здоров’я такої своєрідної області, якою є Закарпатська, повинна мати стратегічний план розвитку: щоб чітко знати, над чим слід працювати сьогодні, а що вже треба зробити завтра і чого очікувати післязавтра...
— Ефективно керувати будь-якою структурою можна лише тоді, коли управлінець здатен, по-перше, виділити пріоритети в роботі, а по-друге, сконцентрувати ресурси.
Серед пріоритетів — безпечна допомога породіллям, здоров’я дітей, а також боротьба з такими соціальними недугами, як туберкульоз, СНІД, інфекційні захворювання. Додаткової уваги потребують онкологія і кардіологія.
Останнім часом підготовлено проектно-кошторисну документацію для будівництва перинатального центру в складі обласної клінічної лікарні, завершено реконструкцію облонкодиспансеру, запроваджено в практичну діяльність кардіохірургічні методи лікування.
— Чи вплинула криза на якісні й кількісні показники в медицині краю?
— Кризова ситуація не може не вплинути на якість медичної допомоги. Адже в галузі працюють живі люди, у яких за останні роки життя краще не стало, незважаючи на своєчасну виплату зарплати.
А щодо наших пацієнтів, то в соціальному плані вони ще вразливіші, ніж медпрацівники. І, як наслідок, — спостерігаємо зміну контингенту хворих: зросла кількість тяжких форм різних захворювань і ускладнень, що загалом призводить до зниження якості життя.
Відрадно, що сьогодні влада чітко усвідомлює ці тенденції в медичній галузі й з порозумінням ставиться до запропонованих шляхів розв’язання проблем. Загалом видатки на охорону здоров’я у місцевих бюджетах зросли на 21,4, а в обласному — на 24,2 відсотка. Однозначно, це ще не є достатнім фінансуванням галузі. Але якщо, як ви зазначили, такі тенденції будуть збережені, то вже через кілька років зможемо об’єктивно відмічати реальні позитивні зміни в галузі охорони здоров’я краю.
— Хотілося б, щоб ви детально розповіли про сьогоднішній стан справ з такою недугою, як туберкульоз.
— На Закарпатті рівень захворюваності за останні роки коливається в межах шістдесяти випадків на десять тисяч осіб. По Україні — 72 випадки.
Нас бентежить зростання кількості хіміорезистентних форм, які важко лікуються традиційними препаратами. Такі хворі потребують спеціального режиму лікування. Тому торік прийнято рішення розпочати будівництво протитуберкульозної лікарні в селі Нижня Апша Тячівського району.
Але успіхи в подоланні туберкульозу залежать не тільки від стаціонарного етапу лікування, а й подальшої медичної допомоги в районах і санаторіях.
У нашій державі розвинута ціла мережа таких спеціалізованих закладів. Серед лідерів — сьогодні і Закарпаття. Це насамперед відомий дитячий протитуберкульозний санаторій «Човен» у селі Керецьки гірського Свалявського району і санаторій «Малятко» — для одужування дітей з хронічними захворюваннями органів дихання.
— На Закарпатті три чверті населення проживають у селах. Мало того, дві третини території — гірська місцевість. Яка забезпеченість сільських лікарень і ФАПів кваліфікованими спеціалістами та каретами швидкої допомоги?
— Закарпаття — один з найактивніших регіонів в Україні щодо проведення реорганізаційних заходів у первинній медико-санітарній допомозі на засадах загальної практики — сімейної медицини.
Сьогодні в області функціонує 280 (217 — у 2005 році) закладів та структурних підрозділів загальної практики — сімейної медицини із 586 дільницями. Усі 234 сільські лікарські амбулаторії — без винятку — реорганізовані в цьому ключі. Додам також, що охоплення «сімейною медициною» на Закарпатті вище, ніж по Україні, і становить 82,8 відсотка населення. Забезпеченість АЗПСМ (амбулаторії загальної практики сімейної медицини) є однією з найвищих і становить 1,9 на 10 тисяч населення (по Україні — 0,6). Більше того — 66,5 відсотка з них отримали ліцензії МОЗ України для провадження господарської діяльності з медичної практики.
Ця ситуація, на нашу думку, не могла не вплинути на основні показники народжуваності та смертності: нині на Закарпатті чітко простежується тенденція до збільшення позитивного приросту населення.
— Уперше за останні роки керівництво області повело мову про поновлення санітарної авіації... Справа вкрай потрібна. І не лише під час ймовірних стихійних лих, узимку або для порятунку гірськолижників і туристів, а й лісорубів, вівчарів...
— У програмі транскордонного співробітництва Закарпатської області та краю Височина Чеської Республіки розглядається питання оснащення екстреної медичної допомоги області двома гелікоптерами.
— Медицина катастроф — підгалузь у нас зовсім нова. Які намітилися тенденції?
— Сьогодні на Закарпатті існують об’єктивні передумови для виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених антропогенними та природними факторами. Впродовж останніх дванадцяти років у краї вирували чотири катастрофічні повені, в результаті чого значна територія області опинялася в зоні затоплення, що, у свою чергу, призвело до величезних матеріальних і навіть людських втрат. Зросла площа зсувонебезпечних територій, особливо це стосується гірських районів.
У квітні 2001 року відкрито територіальний центр екстреної медичної допомоги як самостійний підрозділ.
Сили та засоби, які входять до центру, представлені двома рівнями: бригади швидкого реагування постійної готовності першої черги — на рівні ЦРЛ та Ужгородської і Мукачівської стаціонарної медичної допомоги; спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги, які забезпечені медикаментами та обладнанням для автономної роботи з розрахунку на п’ять діб.
— Знаю, що ви досить високо оцінюєте роботу обласного кардіоцентру.
— Закарпатський обласний клінічний кардіологічний диспансер відкрито 6 жовтня 2004 року. Відтоді він безупинно розвивається. Будучи розрахований на 88 ліжок, потужність закладу на сьогодні доведена до 120 ліжок.
Два роки тому тут відкрито другий пусковий комплекс, в якому розташовано диспансерно-поліклінічне відділення на 180 відвідувань за добу, адміністративний корпус та кардіохірургічне відділення на 20 ліжок, яке введено в дію в серпні 2009 року. Закладу торік надано статус клінічного.
За час його функціонування стаціонарно проліковано 24270 пацієнтів. Імплантовано 521 штучного водія ритму, в тому числі два кардіовертери-дефібрилятори. Проведено 1214 коронаро-ангіографічних досліджень та вживлено 148 стентів. У грудні 2009 року вперше на Закарпатті тут розпочато оперативні втручання на відкритому серці.
— Народжуваність і смертність — це визначальне в роботі медиків?
— Основними чинниками здоров’я є: спадковість — 20 відсотків, екологія — 20, рівень медицини — 10(!!!) відсотків та спосіб життя — 50. Тож на показники народжуваності та смертності медична галузь опосередковано (можливо, тільки на 10 відсотків), але все-таки впливає.
— Романе Івановичу, про що ви, як керівник, мрієте і що прагнете здійснити, обіймаючи цю посаду?
— Назву тільки основні проблеми, які хотів би вирішити. Недостатня матеріально-технічна база закладів охорони здоров’я І та ІІ рівнів надання допомоги; низька укомплектованість обладнанням та санітарним транспортом ФАПів та АЗПСМ; відсутність обласного перинатального центру; висока питома вага видатків на заробітну плату з нарахуваннями в структурі бюджетів закладів первинної та вторинної медико-санітарної ланки та, відповідно, скорочення витрат на безпосередньо медичну допомогу не дає змоги забезпечити надання послуг відповідно до стандартів. А ще прагну якнайскоріше завершити будівництво обласного перинатального центру.
Вів інтерв’ю Василь НИТКА.
