Ми вміємо складати букви у слова. Ноти збирати в музику. Інтерпретації в інсталяції. Кадри у фільми. Перетворювати кохання на дітей. А з божого дару приготувати яєчню й нагодувати голодних. Наше призначення у тому, щоб змусити події відбутися. А для цього треба вийти за рамки буття й свідомості, а іноді й здорового глузду. Не шукайте логіки у мистецтві: на полотні чи у літературному тексті. Там її немає. Є більше — різноманіття алогізмів у всій його багатоликості.
У дні розквіту в живописі стилю «корови на лузі» відповідь на запитання: «У чому зміст такого живопису?» була дуже проста — зробити так, щоб зображення перейшло у розум глядача, змусило його вдихати запах корів, трави, гною, слухати ріжок пастуха. У чому сенс того, що відбувається з нами кожного дня? Результати виставлені тут. Cенс у багатоступінчастій системі наших аудіо- і візуальних доказів, що щось у цьому світі таки відбувається — з ним і з нами. І ми залучені до Процесу. І він покриває територію, набагато більшу, ніж «Два міста, два моря»...
Так організатори проекту під однойменною назвою спробували сформулювати ідею свого арт-форуму, який нещодавно відбувся у кримському Коктебелі. Вона належить київській художниці Наталі Кульбашній та її французькій колезі Лірі Кей. Це другий спільний творчий проект, що триває водночас у двох діючих галереях двох країн: Україна — «Domashnіaya галерея» і Франція «Marseіlle Project Gallery».
— Цього разу для участі в проекті необов’язково вміти малювати, але обов’язково бути Художником. Мова творчого самовираження значення не має. У коктебельському арт-проекті представлені різні жанри такого самовираження: живопис, графіка, інсталяції, відеоролики, мультфільми, музичні та літературні твори, проекції й перфоманси, — пояснює Наталя Кульбашна. — Ми прагнемо до відкритого мистецтва, що говорить само за себе й спонукає глядача до дії. Воно не замкнуто у стінах музеїв чи класичних галерей. Це мистецтво живе з нами одним життям і існує там, де ми.
Цього разу «мистецтво й ми» перебувало на відкритих терасах готелю «Біля верблюжих горбів» (так місцеві жителі називають пагорби Коктебеля). Тут три дні поспіль у проміжку між двома джазовими фестивалями, що проходили на початку вересня в цьому курортному містечку, виступали музиканти, ді-джеї, поети, виставляли свої полотна й творили нові на пленерах (для необізнаних — це своєрідний урок малювання «тут і зараз») київські, харківські художники.
Докладніше про цей арт-проект на Marseіlle-project-gallery. іntrіt. com, www. koktebelhotel. ru, koktebelmarseіlle. blogspot. com.
Коктебель.