Володимир КЛИМЕНКО: «Методи зі стримування цін на хліб можуть призвести до зриву осінньо-польових робіт!»

— Ситуація, що сьогодні склалася на ринку зерна, потребує додаткової уваги та реагування усіх гілок влади, бізнесу та громадських організацій.

З урожаю 2009 року (46 млн. тонн) Україна експортувала близько 22 млн. тонн зерна. Врожай 2010 року — теж непоганий (близько 41 млн. тонн). Таким чином, згідно з балансом, Україна може експортувати близько 15 млн. тонн зерна. Треба зазначити, що експортери українського зерна професійно виконують свою роботу, працюючи в умовах фінансової кризи та жорсткої конкуренції на світовому ринку.

За останнє десятиріччя в Україні створена одна з найкращих у світі систем експорту зерна, яка базується на принципах ринкової економіки та розумної співпраці бізнесу, влади і громадських організацій АПК. Про це свідчить і третє місце у світі з експорту зерна, яке виборола Україна (після США та країн ЕС). Українське зерно експортується у 89 країн світу.

Побудовані за останні роки в портах України, за рахунок приватних інвесторів, перевантажувальні комплекси збільшили можливості з експорту зерна з 7 до 35 млн. тонн на рік. Експортери зерна модернізували та побудували більше 200 елеваторів по всій території України, вирощують зернові на сотнях тисяч гектарах землі, і будівництво нових потужностей триває.

Потреба внутрішнього ринку у зерні є на рівні 26—27 млн. тонн. Таким чином, більше третини врожаю потрібно експортувати. За таких умов ціноутворення на ринку зерна залежить і повністю залежатиме від світових цін на зерно, і ніякі дії в Україні цього кардинально змінити не зможуть. Те, чим можна управляти на території України, це насамперед собівартість виробництва зерна та собівартість його експорту. Зменшення собівартості виробництва та експорту зерна — основа конкурентоспроможності українського зерна на світовому ринку.

У 2010 році ми дуже багато говорили про закупівельні ціни на зерно. Назву чотири основні чинники ціноутворення на зернові:

світові ціни; 

курс національної валюти до долара США;

вартість маркетингового ланцюжка від поля до судна;

повернення ПДВ експортерам зерна.

Світові ціни дозволяють рентабельно працювати виробникам зерна. На найближчі 10 років прогнозується стабільність світових цін на зернові.

Курс національної валюти стимулює експорт. Дев’яносто відсотків контрактів по торгівлі зерном мають валюту контракту — долар США. Однак останнім часом багато говориться про необхідність ревальвації гривні до рівня 6 або 7 гривень за долар. При прийнятті відповідних рішень треба мати на увазі, що при зміні курсу з 8 до 7 гривень за долар виробники зерна можуть втратити близько 7 млрд. гривень.

Гірша ситуація — з вартістю маркетингового ланцюжка. Є багато прикладів, коли вартість маркетингового ланцюжка (від поля до порту) з жовтня 2007 року до липня 2009 року зросла зі 180 до 350 гривень на тонну, а це близько 5 млрд. гривень з кишені виробників зерна. Треба підкреслити, що основний обсяг послуг по маркетинговому ланцюжку надає держава.

Вкрай погана ситуація з поверненням ПДВ експортерам сільгосппродукції. Вже рік експортерам зерна повертають копійки! Компанії-експортери не можуть одержати ніякої інформації з даного питання, не можуть формувати фінансові плани. Закупівельні ціни тільки за рахунок фактору неповернення ПДВ для виробників зерна впадуть на 20 відсотків. За маркетинговий рік виробники зерна втратять близько 10 млрд. гривень.

При такому відношенні сільське господарство з курки, що мала б нести золоті яйця, може стати для держави тягарем у 15 мільйонів осіб, які проживають у сільській місцевості.

— Розуміючи, що є серйозні проблеми з бюджетом-2010, УЗА ще в квітні 2010 року офіційно звернулася до уряду з пропозицією оформити заборгованість держави з ПДВ перед експортерами зерна через механізм ПДВ-облігацій. Ми говорили і про те, що потрібно це зробити до початку збору врожаю. Але маємо те, що маємо. Експортери зерна не отримали ПДВ-облігацій ні в травні, ні в червні. Тільки в кінці серпня основна маса експортерів зерна (не всі) нарешті отримала рішення про погашення заборгованості ПДВ-облігаціями. Маємо надію, що казначейство не буде зволікати та чітко виконає свою роботу. Щодо трьох дочірніх підприємств всесвітньо відомих зернових компаній, які з незрозумілих причин не включені до реєстру, необхідна інформація передана до адміністрації Президента України.

— Більше двадцяти. Ніхто не розуміє, за яким принципом судна відпускають або ні. Міністр аграрної політики каже, що він не причетний до цих гальмувань, віце-прем’єр Віктор Слаута каже те саме. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко навіть давав розпорядження митниці припинити затримку суден, однак нічого не змінюється.

Тігіпко підтвердив факт затримання суден і факт свого звернення до Генерального прокурора України з цього приводу.

Тобто склалася ситуація, за якої експорт гальмується, але ні один із чиновників вищого рівня не сказав, що це він віддав розпорядження. Цікаво, хто, згідно з розподілом обов’язків у КМУ, віддав команду митниці затримувати судна з зерном і хто повинен дати розпорядження це припинити? Це дуже нагадує картину 2006 року, коли, не впровадивши ніяких заборон, чиновники блокують експорт через митну службу. Одне з суден тримають уже місяць. Збитки від простою тільки цього судна вже перевалили за  мільйон доларів. Я хотів би нагадати, що простій кожного судна — це десятки тисяч доларів на добу, і, якщо порахувати всі судна, вимальовується дуже велика сума. Цікаво, хто з чиновників, які служать українському народу, з якої кишені розрахується за весь цей безлад, штучно створений на зерновому ринку України?

— Я думаю, що люди в митниці зрозуміли, що роблять не свою справу. Тепер вони вже ходять парами з хлібними інспекторами. Для нас що важливо? Зробили аналізи — через добу кораблі пішли. Сертифікати державної хлібної інспекції є остаточними. Так раніше було. І так повинно бути. Кожен повинен займатися своєю справою. І в той час коли перші керівники держави запрошують інвесторів працювати в Україні, вкладати кошти в економіку нашої держави, митники ініціювали карні справи проти тих саме інвесторів — українських дочірніх компаній всесвітньо відомих зернових фірм.

— Баланс зерна, який є в міністерстві, КМУ, Українській зерновій асоціації і який опублікувало міністерство сільського господарства США, свідчить про те, що ми можемо експортувати близько 15 млн. тонн зерна: 6 млн. т пшениці, 4 млн т ячменю та 5 млн. т кукурудзи. Незважаючи на погодні умови, Україна виростила нормальний урожай. Для внутрішнього споживання потрібно всього 26—27 млн. тонн, все інше треба експортувати. А ми, крім того, маємо великі запаси минулого року. Зерна вистачає, ми експортували лише 15 відсотків від того, що можемо.

— Держава має всі можливості підтримання цінової стабільності щодо соціальних сортів хліба. Саме для цього п’ять років тому був створений державний Аграрний фонд, працює Держрезерв. Чи виконують ці державні структури покладені на них обов’язки? Чому у них регулярно і в великих обсягах безслідно зникає зерно, а розплачуватися за це своїми кишенями повинні виробники, пекарі та експортери?!

— Так, торгівля паралізована. В цих умовах купувати неможливо — судна із зерном відпускаються тільки, як кажуть у всіх портах України, за командою з Києва. Вивезти зерно з ряду областей неможливо, не дає дозволу обласна влада. Якщо нічого не зміниться, тисячі дрібних виробників збанкрутують. Тому, що у них немає можливості отримувати фінансові ресурси.

— Це неправда. Ми не були ініціаторами ніяких заборон експорту і нікому цього не пропонували. Коли судна з зерном стали гальмувати, ми запитали міністра: що ви збираєтеся робити? Він сказав: уряд впроваджуватиме квоти. На сайті Мінекономіки з’явився опублікований проект постанови про введення квот — для обговорення. Свою позицію щодо цього ми виклали у звернені до Прем’єр-міністра України. Ми написали Держкомпідприємництву та Мінекономіки: якщо ви збираєтеся впроваджувати квоти, то спершу виконайте правила СОТ, сповістіть країни-імпортери. А для експортерів важливо, щоб попливли судна, це виконання контрактів. Крім того, портові елеватори не призначені для довгого зберігання зерна. У 2006 році на кількох елеваторах почалися процеси самозігрівання, які могли закінчитися вибухом. Я не кажу про залізничні вагони: якщо піде дощ — все буде знищено. Тому, думаю, для того, щоб стримувати ціни на хліб, не треба згноювати 2 млн. тонн зерна, які нині — на суднах, у портових елеваторах та вагонах.

— У 2006 році ми місяць займалися тим, що розробляли цей алгоритм. Мінекономіки, Мінагрополітики та УЗА. Схема така: квота ділиться у пропорції 80 на 20. 80% квоти буде розподілятися між тими компаніями, які працювали на ринку України, які є реальними експортерами, які вміють працювати із зерном. 20% — на нові компанії, які тільки почали працювати. Тут враховані вимоги Антимонопольного комітету, це відпрацьована схема, за якою можна працювати.

— Спекотна погода позитивно вплинула на якість пшениці. У нас приблизно 70% пшениці продовольчої, 30% — фуражної.

— Чиновники заважають зайняти цю нішу. Росія планувала експортувати 18 млн. тонн, її місце займуть США та Аргентина, в якої врожай буде вищим у півтора разу. Взагалі ми знаходимося в дуже унікальному становищі. У нас від порту Одеси до Єгипту — 1100 морських миль, від Мексиканської затоки до Єгипту — 4500 морських миль, далеко і Аргентина, а Австралія взагалі 5500 миль. Якщо говорити про російські Ставропілля і Краснодарський край, то їм теж на 200 миль далі, ніж нам. Тобто Україна знаходиться найближче до тих ринків, де споживається зерно, де пустеля — північна Африка, Близький Схід. Це наші ринки, ми повинні виробляти продукцію в більшому обсязі, поліпшувати якість і нікому не віддавати споживачів українського зерна.

— Ціни піднялися в півтора разу з 1 липня через погані врожаї в Росії та Канаді. Ціни зараз дуже вигідні. Які будуть навесні — невідомо.

— Більше того скажу: я особисто від членів Української зернової асоціації двічі за останні п’ять років виступав в Кабміні, де пропонував те саме. Сенс простий. Якщо б держава нам віддавала ПДВ  через 60 днів, як це належить за законом, якщо б вона не імітувала масу перевірок, то на пшеницю, ячмінь, кукурудзу закупівельні ціни для виробника були б на 200 грн. вищі, на соняшник — на 

400 грн. В останні півтора року ПДВ практично не віддають, тому на ціну для виробника це ніяк не впливає. Тож пропозиції Колеснікова я особисто підтримую. Знаєте, хто зараз постраждає, якщо буде прийняте це рішення? Тільки різного роду пройдисвіти, які живуть з відкатів. Більше ніхто. Нам набридло ходити до податкової, набридло, що нас називають шахраями. Давайте скасуємо і потім подивимося, хто шахрай.

— Виробники зерна виростили 40 млн. тонн зерна (без олійних). Середня ринкова ціна — не менше 200 доларів за тонну на лінійному елеваторі. Тож, виробники могли б продати вирощене зерно на 8 млрд. доларів або 64 млрд. гривень.

І в цей час блокується експорт, а представники фракції комуністів розробляють і вносять законопроект про мораторій на експорт зерна. Можливо, у комуністів є 64 млрд. гривень і вони викуплять зерно у виробників? Можливо, 64 млрд. гривень є у держбюджеті України? Можливо, врятує ситуацію Аграрний фонд, який вже три місяці повторює, що викупить зерно у селян на 5 млрд. гривень із 64 млрд.?

Думаю, що такі методи зі стримування цін на хліб є непрофесійними і можуть призвести до зриву осінньо-польових робіт. А світова кон’юнктура така, що зерно буде в ціні і наступного року.

Україна повинна рухатись до врожаїв на 80 млн. тонн, але для цього треба дати виробнику врешті-решт продати свій товар за ринковою ціною!

Виробники, переробники та експортери зерна покладають великі надії у вирішенні питань зернового ринку на Президента України Віктора Януковича. Знаємо, що завдяки рішучій позиції Президента ми отримали ПДВ-облігації і завдяки цьому зараз розморожується ціла низка інвестпроектів в аграрній галузі. Віримо, що Президент поставить крапку і в історії всіляких заборон на продаж аграріями зерна і це послужить на благо селян і народу України.