Мало лідерів

Головні події майбутніх виборів, як завжди, відбуватимуться у виборчих комісіях, тому увагу політичних партій сьогодні зосереджено саме тут. Як вважає керівник Луганського обласного відділення комітету виборців України Олексій Свєтіков, на відміну від попередньої редакції законодавства про місцеві вибори, у новій відсутній принцип пропорційності розподілу керівних посад у комісіях. А це, у свою чергу, створює можливість того, що представники однієї політичної партії можуть обійняти посади голів і секретарів комісій. Закону це не суперечить, отже, боротьба за місце у виборчих комісіях обіцяє стати однією з основних. У Луганській області буде сформовано 34 територіальні виборчі комісії та 1480 виборчих дільниць. Загалом у комісіях працюватимуть близько 30 тисяч осіб. На публіку лідери політичних сил Луганщини заявляють, що до складу цих структур вони рекомендуватимуть найдосвідченіших і найнадійніших у справедливості та об’єктивності, а в кулуарах зізнаються, що таких людей у них зовсім мало, і тільки одиниці висловлюють бажання працювати на виборах.

Кадрове питання можна вважати проблемним не лише для виборчих комісій. Самі політики відзначають брак осіб із лідерськими якостями у своїх партійних структурах. За спостереженнями соціологів, лише 5 відсотків тих, хто займається політикою, здатні організувати людей. 

Оскільки виборча кампанія, що стартувала, відрізняється швидкоплинністю процесу, успіху, швидше за все, досягнуть ті політичні сили, які обрали вдалі політтехнології. Перша передвиборний марафон у Луганську відкрила місцева організація «Єдиного центру», запропонувавши виборцям скласти, так звані, «Єдині списки». Головна мета цього проекту полягає в тому, щоб залучити громадян до відкритого обговорення, які саме кандидати мають одержати депутатські мандати. Лідер луганських єдиноцентристів Костянтин Ільченко переконує, що в такий спосіб «ми не допустимо, щоб лідери громадських організацій, незалежних профспілок, керівники бізнес-структур соціальної спрямованості опинилися за бортом політичного життя». Що з цього вийде, поки що невідомо, оскільки партія переживає сьогодні непростий конфлікт.

На початку лютого члени колишньої партії Сергія Тігіпка «Трудова партія України» прийняли рішення на обласній конференції про перейменування її на «Сильну Україну». Обласне управління юстиції провело відповідні реєстраційні зміни. Однак через певний час у Луганський окружний адміністративний суд було подано позов громадянки Валентини Ликової проти Луганської обласної організації «Сильної України» і Головного управління юстиції в Луганській області. Стверджуючи, що є головою Луганської обласної організації «Трудова партія України», Валентина Ликова вимагає повернути партію назад, наводячи як аргумент факт наявності в неї оригіналів реєстраційних партійних документів. Як вважають політологи, громадянка Ликова, яка з’явилася нізвідки, а також її позов до суду — ніщо інше, як політтехнологічний проект. Проте, суд прийняв даний позов на розгляд. На президентських виборах «Сильна Україна» одержала на Луганщині високий рейтинг і розраховувала скласти серйозну конкуренцію місцевим Партії регіонів і комуністам. Однак поставлена під питання легітимність посади нового керівника обласної організації Олександра Кобитева внесла свої небажані корективи й зменшила шанси одержати максимум підтримки луганських виборців.

Але більш серйозний внутрішній конфлікт розгорівся в обласній організації «Батьківщина». Не поділили владу. Організація, по суті, розділилася на два крила, одне з яких очолив Григорій Пригеба, а інше — Ірина Виригіна. Першого було обрано на обласній конференції й, як кажуть, його кандидатура не була погоджена із центральним органом партії. Що ж стосується Виригіної, то як виконувач обов’язків лідера Луганської обласної партійної організації вона була рекомендована на цю посаду самою Юлією Тимошенко. Найближчим часом має відбутися партійна конференція, яка розставить крапки над «і». Але поки що міжусобиця відволікає сили партійців від головного й негативно позначається на рейтингу «Батьківщини», який на Луганщині й так не високий.

Найгострішої виборчої кампанії очікують у Сєверодонецьку, Ровеньках, Брянці. Міський голова Сєверодонецька Володимир Грицишин цю посаду вже обіймає 16 років і висувається знову, до того ж серйозних конкурентів у нього немає. Незважаючи на те, що у Володимира Грицишина досить напружені стосунки із Партією регіонів і він не є її прихильником, йому вдається утриматися в кріслі керівника одного з найбільших, економічно розвинених міст. І хоча його кандидатуру не підтримуватимуть місцеві регіонали, у Грицишина є всі шанси на перемогу.

Що стосується крісла луганського міського голови, то претендентів на нього багато. Найбільш рейтингові політичні сили вже висунули свої кандидатури на цей пост. І лише «Фронт змін» відмовився запропонувати свого кандидата. Голова Луганської міської організації цієї партії Олег Титамир заявив, що передусім керується логікою: «Іти в градоначальники заради піару, витрачати на це гроші, немає сенсу. Те, що в Луганську обируть іншого міського голову — малоймовірно. Я не бачу на сьогодні сильної кандидатури, яка могла б протистояти Сергієві Кравченку, і за яким пішла б команда. Якщо будуть гідні кандидатури — ми їх підтримаємо». 

До речі, цікаву пропозицію нещодавно озвучив голова Луганської облради Володимир Пристюк. Він вважає, що міського голову треба призначати на сесії міськради. Претендент на крісло повинен мати досвід роботи, а, крім того, надати декларацію про доходи, довідку про стан здоров’я. У нього має бути програма, за виконання або невиконання якої він нестиме відповідальність — аж до кримінальної. І ще одна головна вимога — такий кандидат має зупинити свою партійну діяльність і перейматися лише проблемами території. Можливо, у недалекому майбутньому все так і буде, а поки що ми поступово приєднуємося до передвиборної гри й сподіваємося на краще.

Луганськ.