Президент України Віктор Янукович чітко заявив, що розвиток шахт і підвищення добробуту гірників є пріоритетним напрямком у діяльності нинішньої влади. Проте існує загроза, що деякі шахти не дочекаються реформування, бо вже зараз, за допомогою напівлегальних схем, вони виводяться з державної власності та потрапляють до рук спритних бізнесменів.
Надія на інвестиції
У червні Президентом була представлена програма реформування вугільної галузі. Головна ідея реформи полягає у послідовному й прозорому процесі приватизації шахт. Відгукнувшись на ініціативу Президента, Міністерство вугільної промисловості України вже розробило план первинних завдань для успішного реформування галузі. Передусім у міністерстві пообіцяли скласти списки вугільних підприємств, які будуть виставлені на приватизацію. І попередні списки вже складені. Крім того, Мінвуглепром розпочав переговори з інвесторами про залучення коштів для розвитку шахт. Інвестори з Росії та Китаю вже виявили свою зацікавленість та готові вкладати в українські шахти мільярдні суми.
Природно, що реформування шахт було позитивно сприйняте шахтарями. Адже вони вже багато років чекають, коли держава від слів перейде до справи, життя людей нарешті покращиться, і вони отримуватимуть гідну платню за свою працю. Крім того, гірники сподіваються, що з приходом інвесторів, зацікавлених у процвітанні шахт, будуть поліпшені умови праці, почнеться модернізація підприємств, і робота гірників стане безпечнішою.
Але, на жаль, далеко не всім подобаються плани держави передати шахти в управління тим інвесторам, які бажають розвивати підприємство, щоб отримувати прибуток не у цю хвилину, а довгі роки. Деякі ділки, скориставшись тим, що Мінвуглепром зараз зайнятий підготовкою процесу прозорої приватизації, почали темні ігри з метою захоплення державних шахт і виведення їх з-під урядового контролю.
Більше того, в Україні вже створена і працює сумнівна схема виведення державних шахт зі складу вугільних об’єднань і передачі їх фактично в особисту власність окремим спритним бізнесменам. Причому цей механізм відносно простий. Для початку проводяться фіктивні збори трудового колективу, на яких не більшість трудового колективу, як це визначено законодавством України, а кілька людей, близьких до бізнесмена або компанії, що збирається заволодіти шахтою, підписують протокол про створення товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ). На наступному етапі це ТДВ через суд домагається укладення договору оренди з територіальним відділенням Фонду державного майна України. Юридично така організація виступає від імені трудового колективу, але фактично підприємство починає працювати виключно на заробляння грошей для організаторів цієї схеми. Лави повністю відпрацьовуються, при цьому нові не будуються. Як тільки шахта перестає давати прибуток, її просто кидають напризволяще разом з працівниками та їх сім’ями. Крім того, трудовий колектив втрачає можливість на отримання підтримки від держави, тому що тепер це вже не державне підприємство. Звісно, що про покрашення умов праці чи модернізацію обладнання вже навіть й мови не може бути.
Слід зазначити, що сама по собі оренда підприємства трудовим колективом є достатньо прийнятною ідеєю щодо самостійного розвитку шахт. Така форма роботи шахти передбачає пильний нагляд держави в особі Фонду держмайна, Мінвуглепрому та нарешті Кабміну за долею шахти та її трудового колективу. Але ділки спотворили цей механізм, застосовуючи напівлегальні прийоми.
Нова напівлегальна схема вже випробувана на цілій низці державних шахт. Характерно, що виведенням цих шахт з-під державного контролю займалася одна і та сама група юристів. Це наводить на думку, що вони виконували завдання однієї бізнес-структури, поступово захоплюючої найбільш привабливі шахти. Хоча такі висновки повинна робити прокуратура.
Майже втрачена «Південнодонбаська №3»
Схоже, що наступною мішенню бізнесменів-загарбників стала шахта «Південнодонбаська №3», що входить до складу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» («ДУЕК»). Сьогодні на підприємстві працює 3 тисячі 685 чоловік, а її оціночна вартість становить 476 мільйонів гривень. Ця шахта дуже перспективна і має стабільний видобуток вугілля. Наприклад, в період з січня по червень 2010 року було піднято на-гора мільйон тонн вугілля. Тому цілком зрозумілий інтерес до цього підприємства з боку всіляких ділків.
Спочатку були проведені збори, на яких складено протокол про намір трудового колективу взяти шахту в оренду. З цією метою було створено товариство з додатковою відповідальністю. Цей факт викликав обурення у шахтарських колах. Зокрема, голова Асоціації незалежних профспілкових організацій шахтарських колективів Валерій Міллер заявив, що асоціація розцінює спроби роздержавлення шахти «Південнодонбаська №3» як рейдерське захоплення підприємства. За його словами, при створенні на базі шахти комерційної структури гірників обманом змусили підписати доручення про передачу прав на управління новим підприємством шести бізнесменам.
Але широкий громадський резонанс не зупинив цих бізнесменів. Представники створеного ТДВ звернулися в регіональне управління Фонду держмайна в Донецькій області за узгодженням взяття підприємства в оренду. У свою чергу, ФДМУ звернувся по дозвіл на оренду в Мінвуглепром. Але тут відпрацьована раніше схема дала збій. Представники міністерства відмовили ТДВ в оренді на цілком законних підставах. Справа в тому, що статутний капітал цієї структури становить усього 70 тисяч гривень, при тому, що вона збиралася заволодіти майном на сотні мільйонів гривень.
Позицію міністерства, покликаного захищати інтереси держави і громадян, можна легко зрозуміти. Адже 70 тисяч гривень явно не достатньо для підтримки нормальної роботи шахти хоча в перший місяць роботи, а вже тим більше її розвитку. Крім того, не виключена ситуація, що в цих умовах виникне необхідність виділення державних дотацій для підтримки життєдіяльності шахти. А як можна довіряти бюджетні мільйони гривень фірмі з явними ознаками фіктивності? І де гарантії, що в майбутньому шахтарі, обдурені творцями ТДВ, не прийдуть під стіни Кабінету Міністрів вимагати свої чесно зароблені гроші. Певна річ, Мінпаливенерго не хотіло брати на себе такі ризики.
І нарешті, на той час міністерством вже було затверджено перелік з 38 підприємств і шахт, для розвитку яких планується залучити 10 мільярдів 947 мільйонів гривень інвестицій вже до 2016 року. Причому відбуватися це буде на основі механізму державно-приватного партнерства. Так ось, шахта «Південнодонбаська №3, разом з ще двома підприємствами «ДУЕК», входить до цього переліку. У розвиток тільки цих трьох шахт планується інвестувати майже 838 мільйонів гривень. Цей факт підтверджує, що держава передусім зацікавлена у розвитку вугільної галузі, а не в розбазарюванні її майна. Адже, за оцінками міністерства, у разі залучення необхідного обсягу інвестицій сумарний видобуток вугілля на всіх цих шахтах зросте з 25,35 мільйона тонн (2009 рік) до 47,3 мільйона тонн уже у 2015 році.
Але відмова міністерства не зупинила «приватизаторів». Спочатку до Господарського суду Донецької області було подано позов про визнання права на оренду. Проте донецькі судді не побажали ухвалювати рішення на користь ТДВ. Тому було подано ще один позов, але вже до Господарського суду Київської області, де його й задовольнили. Це при тому, що таким рішенням Господарський суд м. Києва порушив цілу низку норм процесуального кодексу щодо територіальної підсудності справ.
На щастя, вчасно було подано апеляцію, і втрату державою прибуткової і ефективно працюючої шахти вдалося призупинити. Але це тільки тимчасовий захід. У цих умовах залишається сподіватись, що до захисту державного майна активно долучаться ФДМУ та народні депутати.
