Заповідний куточок Азовського моря потерпає від стихійної забудови та неорганізованих туристів. Сільська влада вже не управляє цією територією, регіональний ландшафтний парк «Меотида» — ще не управляє. На морському узбережжі, яке приносить чималі доходи, навіть немає кому прибирати сміття.
Відпочинок серед куп сміття
Мальовничі піщані дюни і море — частина регіонального ландшафтного парку «Меотида», якому нещодавно указом Президента України надано статус національного. Але жодної таблички про це на вході до узбережжя не побачите. Натомість вам доведеться протискатися вузенькою стежкою між двома високими парканами, за якими бовваніють приватні будівлі. А перше, що побачите праворуч на стежці до пляжу, — це купу неприбраного сміття.
«Пляжі, які прилягають до території пансіонатів і баз відпочинку, більш-менш прибирають. Але кінцівку Білосарайської коси — ні. Хоча сюди приїздять люди з усієї області. Це абсурд: відпочивати серед куп сміття. Тому наша організація до цих проблем привертає увагу», — каже голова громадської природоохоронної організації «Чистий берег» Юліан Михайлов. Торік він із однодумцями встановив на пляжі металеві баки для сміття. А місцева влада допомогла із трактором та причепом. Активісти-екологи влаштовували суботники, наводячи лад на цій мальовничій території.
Цього року прибирати на косі немає кому. Контейнери для сміття звалені за парканом. Юліан Михайлов скаржиться, що його пропозицію спільно стежити за чистотою на березі в Мелекінській сільраді Першотравневого району відхилили. Ішлося про виділення транспорту для вивезення зібраного активістами організації сміття та про оплату послуг прибиральника — у розмірі тисячі гривень на місяць. У «Чистому березі» кажуть, що навіть знайшли спонсора, який пообіцяв дати пальне для трактора. Сільський голова Мелекіного Валерій Добровольний пояснює: оплатити послуги прибиральника сільрада не може, тому що вже не управляє цією територією. 24 гектари передані в управління регіональному ландшафтному парку «Меотида». «Якщо ми наймемо сюди людину, це буде нецільовим використанням коштів», — пояснює голова.
Дорогу до коси перегороджує шлагбаум. Вартовий бере з кожної машини 15 гривень. У відповідь на запитання, від якої організації він працює, відмахується: мовляв, у мене є начальство, до нього — всі запитання. На квитанції значиться: «Оплата паркування — 10 гривень, вивезення ТПВ — 5 гривень». Штамп «оплачено» — і жодних опізнавальних знаків із назвою організації. Пізніше з’ясувалося, що це — комунальний паркінг, землю під який виділила сільрада.
Знайомимося із вартовим. Віктор Дубина — колишній капітан промислового судна. Раніше в Білосарайці був потужний рибрадгосп «Росія», де працювало майже все селище. Віктор Васильович каже, що починав рибалкою, потім став помічником, старшим помічником капітана, капітаном. На морі — 46 років. «Я звик із людьми працювати. Не хочу вдома сидіти, ось і пішов сюди, — пояснює співрозмовник. — Раніше жилося краще. Риба ловилася, рибалки отримували зарплату. А зараз... Якби не житло, яке здаємо відпочивальникам, мабуть, довелося б іти красти. Роботи в селі немає. Я сам здаю житло. Отримаю гроші за сезон — куплю вугілля сім тонн на зиму. І все. Пенсія — тисячу гривень, дружина хворіє, у неї цукровий діабет, по 500—600 гривень на місяць потрібно на інсулін. І знову чекаємо червня—липня, коли приїдуть люди відпочивати».
«Щоб покласти метр асфальту, треба півпляжу оштрафувати!»
Покупатися на Білосарайську косу їдуть охоче. Просто на березі стоять намети. «Дикуни» готують на примусі обід. На моє прохання показати, куди викидають сміття, один із відпочивальників, який назвався Сергієм, махнув рукою в бік стоянки: «Складаємо в пакети і виносимо до машин». Хочеться вірити в таку сумлінність. Та не всі «дикуни» вважають за потрібне дбайливо ставитися до природи. Пройшовши берегом, бачу автомобілі, припарковані просто на піску. Тоді як в’їзд на заповідну територію «чужого» транспорту суворо заборонений.
Торік за залишене на березі сміття сільську раду оштрафували на 52 тисячі гривень. «Якщо не знаходиться господар, усі штрафи виставляються сільській раді, — бідкається Валерій Добровольний. — Змушені були заплатити, хоча ці гроші нам зовсім не зайві. Наведенням ладу повинна займатися не лише місцева влада, а й усі, хто присутній на цій території. Раніше було простіше: всі бази відпочинку мали своїх господарів. Тепер з’явилися нові господарі, кожен відповідає за свій будиночок, а територія — нічийна».
У комунальній службі сільради — 28 осіб, три сміттєвози, два трактори і самоскид. Все це — на 40 кілометрів узбережжя. Причому на піщаний пляж може заїхати лише трактор: якщо він ламається, вивезти сміття немає чим. Комунальний паркінг на в’їзді на косу лише частково покриває витрати на прибирання. А, можливо, ліпше вивозити сміття за рахунок тих, хто смітить? Адже сільрада має право накласти стягнення на порушників.
«У цьому сезоні ми вже розглянули 12 оформлених протоколів за адмінпорушення, в тому числі — за благоустрій території. Потім протоколи передаються до виконавчої служби, — підтверджує В. Добровольний. — Щоправда, депутати наші недосвідчені, склали протокол за самозахоплення землі — прокуратура його опротестувала: мовляв, це не ваша компетенція. Тоді ми переоформили протокол — за те, що вони висипали сміття на цю територію». Крім того, місцева влада покладає великі надії на зміни до Закону «Про відходи», які набули чинності з 1 серпня. «Ми зможемо штрафувати навіть тих, хто перебуває на пляжі і залишає після себе сміття, — каже сільський голова. — Щоправда, не знаю, як ми це зробимо. Нереально всю косу обійти і оштрафувати тих, хто висипає сміття до очерету. Поки що обходимо пляжі, попереджуємо людей, що штраф буде з фізичних осіб 340 гривень, із юридичних — 750».
За законом, адміністративні штрафи поповнюють місцеву казну. Йдеться не лише про порушення правил благоустрою, а й про штрафи ДАІ чи міліції — приміром, за паління і вживання алкогольних напоїв у громадських місцях. Пляж, до речі, є тим самим громадським місцем, на яке розповсюджується заборона. То, може, один-два рейди допоможуть сільраді назбирати гроші на невідкладні потреби? Адже зупиняють міліцейські патрулі любителів випити у центрі Донецька. «Дільничний сам не справляється, — розводить руками сільський голова. — Щоправда, зараз із області направили додатково міліціонерів, але їм хоча б із крадіями та дискотеками розібратися. Так, штрафи за розпивання алкоголю, за порушення правил дорожнього руху, за паління у громадських місцях ідуть до місцевого бюджету. Але це мізер. Щоб покласти метр асфальту, треба півпляжу оштрафувати!»
Недоторкана природа — лише за колючим дротом?
Регіональний ландшафтний парк «Меотида» захоплює дві коси — Криву та Білосарайську. На першій із них давно наведено лад: створено зону рекреації зі стоянкою, туалетами і душовими тощо. Тоді як повністю заповідна територія відгороджена колючим дротом. За цим кордоном, який цілодобово патрулює охорона з собаками, гніздуються рідкісні птахи. Саме через Приазов’я пролягають шляхи міграції пернатих — за історію існування парку тут зафіксовано 250 видів птахів. Аналогічний рай для пернатих збираються влаштувати і на Білосарайській косі. Торік у заповіднику вперше вивели потомство рідкісні гості — пелікани.
Але чи насправді влада, екологи і контролюючі органи настільки безсилі вирішити існуючі проблеми коси? Чи, може, хтось таки зацікавлений у збереженні теперішньої ситуації?
«Для науки піщана коса — а їх у Донецькій області лише дві — це унікальний витвір природи, — переконаний Андрій Кияненко. — Принцип створення кос ще до кінця не вивчений, вони потребують постійного спостереження, тому що через течію змінюють свою конфігурацію. Коса то збільшується, то зменшується, прибережна зона стає або глибшою, або мілкішою. Але якщо людський чинник із такою інтенсивністю буде присутнім на Білосарайській косі, якщо триватиме її забудова, працюватимуть драги, намиватимуться штучні острови, — через п’ятнадцять-двадцять років коса піде під воду».
Начальник регіонального відділу «Меотиди» висловив припущення, що замулення в бухті Тараній у приазовській Ялті — наслідок того, що на Білосарайській косі засипали невеликий пролив, який існував ще двадцять років тому. Тепер територія колишнього проливу забудована, а течія змінила свій напрямок. Еколог припускає, що замуленість поширюватиметься далі по узбережжю — через порушення природного балансу. «Ви подивіться, що зараз коїться. Коса забудована повністю. Споруджені багатоповерхові будинки, всі на насипному грунті. Десятки тисяч відпочивальників. Каналізації немає, питної води немає. Нормального, твердого грунту під ногами теж немає», — додає А. Кияненко.
До речі, через замуленість берега (до води потрібно іти сто метрів по коліно у багнюці) третина баз відпочинку у сусідній Ялті вже закрилася. Інші змушені істотно знижувати ціни. Невже цей наочний приклад не вчить нічому? Як на мене, то про збереження природи на Білосарайці насамперед повинні подбати власники готелів, магазинів та розважальних закладів. Адже не буде коси — не буде і їхнього бізнесу. Та в цей гарячий сезон підприємці про це не думають — вони заробляють гроші.
