Проблеми функціонування Державного реєстру виборців та шляхи їх розв’язання обговорили учасники учорашнього «круглого столу». Проводив його Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування спільно з Інститутом виборчого права та за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Участь у заході, зокрема, взяли народні депутати, представники адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Центральної виборчої комісії.
Закон «Про Державний реєстр виборців» було ухвалено 2007 року. Перше практичне застосування Держреєстр отримав під час президентських виборів. Нині у базі даних зафіксовано 36 млн. 937 тис. виборців. З них 719 тис. постійно нездатних пересуватися самостійно. Понад 700 тис. вибули з виборчої адреси і нова адреса не зазначена. 1 млн. 400 тис. — померлих виборців. 13 тис. осіб, які припинили громадянство, та понад 9 тис. недієздатних. Такі дані озвучив керівник служби розпорядника Держреєстру Артур Вітренко. За його словами, застосування реєстру в практичній площині виявило низку недоліків. Це, зокрема, щорічне збільшення кількості виборців, які вибули зі своєї адреси, а нової не надали. Щоб розв’язати цю проблему, на думку А. Вітренка, необхідно чіткіше прописати визначення виборчої адреси виборця, порядок її зміни при складанні списків виборців. Крім того, спростити порядок щорічного уточнення персональних даних, удосконалити порядок періодичного поновлення, а також модернізувати процедуру та механізм поновлювання даних у реєстрі.
Нині у профільному комітеті до другого читання готується законопроект про внесення змін до Закону «Про Державний реєстр виборців». Проект, підготовлений Кабінетом Міністрів, наразі передбачає низку заходів для уникнення кратного включення виборця до реєстру. Крім того, у документі чітко визначено поняття «виборча адреса» для виборця, який не має зареєстрованого місця проживання, військовослужбовців, виборців, які відбувають покарання, а також осіб, які проживають чи перебувають за межами країни. Однак, на переконання учасників заходу, все ж не вирішує усіх проблем.
На думку Анатолія Горбатюка (ПР), змін також потребує і щорічне уточнення персональних даних. «Орієнтовна вартість щорічного уточнення персональних даних у 2010 році з децентралізованим виготовленням та доставкою повідомлень, як це визначено у законі, становитиме понад 80 млн. грн. Це у п’ять разів більше, ніж річна сума видатків на функціонування Держреєстру», — зауважив він. Водночас додавши: демократія не може коштувати дешево, але й не повинна бути золотою. Наразі, за словами депутата, краще себе зарекомендувало уточнення персональних даних у тісній співпраці з органами самоврядування та органами, які здійснюють облік громадян. Дієвим також виявився і механізм надання даних до відділів реєстру виборців дільничними виборчими комісіями після проведення виборів.
Утім, на думку заступника голови комітету, народного депутата Юрія Ключковського («НУ—НС»), більшість із порушених під час «круглого столу» питань базуються або на непорозумінні, або на бажанні спростити собі життя всупереч завданню реєстру. Однак депутат згоден із висловленою думкою, що ключовою проблемою закону про Держреєстр є поняття «виборчої адреси». Адже чимало осіб, з різних причин, не зареєстровані за місцем проживання. «Але право голосу — це фундаментальне конституційне право громадянина, яке йому має забезпечити держава», — наголосив Ю. Ключковський. На жаль, єдиного підходу щодо місця проживання не має й у чинному законодавстві. Тож ця проблема є напрочуд актуальною і потребує якнайшвидшого розв’язання.
