Є пшениця і гречка. А ціни — зростають

При цьому кожного разу керівники як на рівні області, так і держави запевняють: проблем немає, продуктів удосталь, вистачить усім, а цінові стрибки — це витівки нечистих на руку ринкових спекулянтів. Але попри всі запевнення так жодного разу й не вдалося дізнатися, хто і як підігрівав ціни, а головне — нікому не вдалося повернути їх назад. Ще місяць тому з ринку почали надходити тривожні сигнали: дорожчає гречка, ціна з шести гривень піднялася до восьми-дев’яти. Але тоді ж прозвучало тверде владне: не хвилюйтесь, торішніх запасів достатньо, та й на полях зріє непоганий урожай.

Але вже за кілька тижнів ціна зросла до 12—16 гривень.

Тепер на слуху в багатьох ціни на хліб. Так, це правда, що поки його вартість тримається практично на старому рівні. Але звідки чутки й тривога?

По завершенні основних жнивних робіт Хмельниччина не перестає наголошувати: зібрано понад два мільйони тонн зернових, урожайність не підвела, за цими показниками область — серед лідерів у країні.

Але керівники навіть доволі потужних господарств між собою ведуть інші розмови: насправді хліба зібрали менше, ніж торік, про небувалі досягнення годі й казати. Але й уголос про це ліпше не казати. І хоча зерно в коморах є, про прибутки, які воно принесе, говорити ранувато, бо ж продавати його ніхто не поспішає.

Те, що цьогорічний урожай зібрали швидше, ніж торішній — правда, тому й за окремими позиціями в статистичній звітності можна побачити позитивні результати. Але куди подітись від факту, що протягом першого півріччя виробництво сільськогосподарської продукції зменшилось проти такого ж минулорічного періоду майже на сім відсотків. Причому й у цій цифрі є своя хитрість. Дещо збільшити її вдалося завдяки двом відсоткам зростання, яке начебто відбулось у господарствах населення. Зате в сільськогосподарських підприємствах виробництво впало аж на п’ятнадцять відсотків — справді вагомо.

Усе це легко пояснює зменшення загального обсягу реалізованої за півріччя аграрними підприємствами області виробленої продукції майже на 20 відсотків. Продукції рослинництва продали на третину менше, ніж торік. То чи варто споживачеві сподіватись на дешевші харчі?

Василь Мастій, керівник агрофірми «Святець», що в Теофіпольському районі, теж підводить перші підсумки цьогорічних жнив:

— Господарство зібрало 7,5 тисячі тонн збіжжя. Однак поки що продавати його не поспішає. Єдине, що реалізували, — ячмінь, який пішов на замовлення пивоварів. А пшеницю видали лише в розрахунки за паї. На зерновому ринку начебто обіцяють непогану ціну, тож господарство хотіло б продати свої лишки не менш як за півтори тисячі гривень за тонну.

Це хазяйство — не з бідних, має одні з кращих господарських результатів в області. Та все ж, враховуючи постійне підвищення цін практично на всі складові сільськогосподарського виробництва, бажання продати свій товар якомога вигідніше видається цілком логічним. Однак неважко пригадати, що торік на цей час більш як 1,2 тисячі гривень за тонну зерна ніхто не давав. І хочеться того аграріям чи ні, а, продаючи зерно дорожче, вони мимоволі вкладають уже нову ціну й у буханець хліба.

Тим часом пекарі теж ведуть свої підрахунки. Попри запевнення, що зерна достатньо, хліб не повинен подорожчати, а з керівниками найбільших хлібопекарних підприємств досягнуті певні домовленості про стримування цін на готову продукцію, кожен із виробничників змушений рахуватись із економічними реаліями.

Так, ПП «Проскурів-хліб», випікаючи шість—сім тонн хліба за добу, не може конкурувати з великими підприємствами. Втім, для нього є свої бонуси — насамперед власне зерно агрофірми, дочірнім підприємством якого є хлібопекарня. Та й свій млин повинен здешевити вартість борошна. Але хоч би якою була внутрішньовиробнича економія, від загальних витрат нікуди не втечеш. Своє зерно та борошно ще не означає, що воно повинно бути дешевшим, ніж на ринку. Якщо до цього додати збільшення вартості газу, котре вже відбулось з початку вересня, то важко уявити, що ціну буханця вдасться втримати в старих межах.

Думається, в подібній ситуації опиниться і решта пекарів. І було б правильніше, а головне — чесніше наперед прорахувати всі додаткові витрати й відверто сказати про можливі цінові зміни. Але цього немає. Натомість є лише запевнення в тому, що всього в нас удосталь.

А попри це індекс інфляції в області в липні становив 100,3 відсотка, в той час як загальнодержавні показники зафіксували дефляцію. Лише за місяць ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на піввідсотка. Цукор, гречка, капуста знову подорожчали на 5,2—14,6 відсотка. Хоч і з меншими надбавками, але в цьому списку опинились десятки інших продуктів.

Судячи з останніх цін на ринку, найближчим часом сюрпризів доведеться чекати від бараболі. Вже тепер навіть у «картопляних» регіонах ціна її сягнула чотирьох гривень за кілограм, а в східних вона доходить і до шести. Ситуацією поспішають скористатись перекупники. В деяких селах пропонують в обмін на відро картоплі кілограм помідорів. Але господарі не поспішають на такий, на їхню думку, нерівний бартер. Кожен знає, що цьогорічний урожай бульби доволі скромний — вистачило б для себе й для домашньої живності, тому й охочих збути її просто з городів ще треба добряче пошукати. Добрий господар розраховує, що навесні картоплю продасть значно дорожче. Звісно, якщо бараболя за зиму не згниє.

Але тим, хто купує, доводиться вірити в оповідки, що ціни будуть стабільними. На все.

 

Хмельницька область.