Хоч як парадоксально, але сьогодні ними стали звичайнісінькі овочі, котрі ростуть на кожному городі: картопля, цибуля, морква, буряк... Саме ця городина нині дивує своїми цінами. Та найбільша загадка — якими вони будуть завтра.
Якщо ситуацію з урожаєм та перехідними запасами зернових, цукрових буряків та цукру можна хоч якось спрогнозувати і бодай спробувати вплинути при цьому на формування цін, то городина залишається практично поза всякою зоною впливу. Вже традиційним стало, що її вирощуванням займаються переважно у приватних або фермерських господарствах. І лише два-три відсотки виробництва припадає на великі колективні господарства. В таких умовах найоб’єктивнішим аналітиком та регулятором всіх цін стають... дядьківська спостережливість та розум. Цей барометр, хоч як це гротескно звучить, повинен точно вловити всі вітри в політиці, зіставити валютний курс та коливання на газовому ринку, передбачити можливі підвищення соціальних платежів, щоб врешті-решт поставити свою ціну на кілограм бульби, в’язочку морквин чи склянку квасолі. Тож не запевнення влади, що новий врожай стабілізує ціни, а саме ці прогнози віщують нам найближчим часом впевнене зростання цін.
Буряк почав червоніти
Хоча найголовнішим на нашому столі цей овоч не назвеш, проте і обійтися без нього в традиційній українській кухні важкувато. Тому більшість господинь обов’язково принесе його з базару. Так-от тепер за два-три буряки трохи більшого розміру доводиться платити майже червінець. Це якщо купувати на базарчиках, розташованих поближче до дому. Поки ще можна купити і кілограм буряків за три—п’ять гривень. Однак зробити це можна переважно там, де торгує сільський люд, котрий зазвичай поспішає на електричку і готовий спродувати все подешевше.
Причин для подорожчання начебто і не було — кліматичні умови майже не вплинули на його врожайність, на городах буряку вдосталь. Та й жодні технології чи трудозатратність при його вирощуванні не змінились. Але спрацьовує нехитра народна мудрість: якщо ціни на все постійно зростають, то чому, скажімо, буряк має відставати? Зрештою, що сьогодні коштує дві-три гривні за кілограм? Таких цін просто не існує.
А морква — побіліла
Неврожаєм моркви в області нинішній сезон теж не загрожує. Хоча багато господарів говорять про те, що обпеклися на насінні, а тому замість багатих на каротин червонястих коренів вирослі білі, котрі майже не використовуються в їжу. Та навіть ця прикра обставина не мала б суттєво вплинути на вартість овочу. Але вже тепер, у сезон копання, він дотягує до семи-восьми гривень за кілограм, хоча торік у цей же час він коштував не більше чотирьох-п’яти гривень. Тож цілком можна припустити, що взимку та навесні вартість його знову може піднятись.
Цибуля: беріть дрібну, бо буде ще дорожча
Більшість городян намагається запастись нею на всю зиму саме тепер. З одного боку, спрацьовує традиційна звичка мати все своє в підвалі під рукою, з другого, кожен знає, що навесні ціна істотно збільшується. Минулий сезон був яскравим тому підтвердженням, коли вартість кілограма цибулі доходила ледь не до десяти гривень.
Дочекатись традиційного осіннього обвалу цін так і не вдалося. На оптовому ринку представлено в основному привізну цибулю. Головним чином через те, що самостійно виростити її для споживання в достатній кількості області просто не вдається. Та й існує думка, що місцева погано зберігається до нового врожаю. А займатися селекцією, пропонувати нові сорти, експериментувати на плантаціях просто нікому.
Вже традиційно цибулю завозять і з сусідньої Польщі, і зі східних та південних регіонів країни. Однак стихія посприяла тому, що західні джерела практично втрачені. Вдалим для культури цей рік і на українських полях не назвеш, тож у середньому за чотири з половиною гривні за кілограм пропонується дрібнувата цибуля. А ще кілька тижнів тому вона коштувала майже вдвічі дешевше. Та поки покупці шукають товар кращої якості, продавці переконують, що навіть за такою ціною його скоро не буде. Якщо надійдуть нові партії, то коштуватимуть вони не менше шести гривень за кілограм.
На перший погляд здається, що підвищення цін на овочевих прилавках не повинно особливо лякати, бо й справді загальні розцінки тут все одно залишаються набагато нижчими, ніж на багато інших продуктів та товарів. Але якщо господиня на базарі покладе до свого кошика хоча б по кілограму картоплі, моркви, цибулі, капусти, заплатить по дві-три гривні за одну гостру перчину чи головку часнику, а ще спокуситься на помідори чи баклажани, то вже доведеться викласти близько півсотні гривень. Неважко підрахувати, що для пенсіонера чи працюючого, в якого зарплата ледь дотягує до тисячі гривень, місячних доходів вистачить хіба що на скромний вегетаріанський стіл.
А між тим люди вперто поговорюють про те, що і ці ціни протримаються тільки до виборів. Мовляв, влада штучно стримує їх. Воно, начебто, і неможливо уявити, як чиновник будь-якого рангу може вплинути на бабусю, котра зі свого городу принесла на базар відро картоплі і пучечок петрушки. Проте картина, коли зі зростанням ціни на газ, тарифів, а відповідно і промислової продукції, індекс цін знову підскочить, цілком реалістична. А якщо так, то кожен «аналітик» на городі підтягуватиме свій товар до нових цінових стандартів.
