У вихідні Київ збурило сенсацією. На вулиці Уманській, майже в центрі міста знайшли таємний сміттєспалювальний завод. Працює він уже півтора місяці. Але мешканці навколишніх будинків про це навіть не здогадувалися. Їх не запросили на перерізування червоної стрічки. Урочистих промов також не виголошували. Воно й не дивно. Ще влітку, коли стало відомо про перспективу такого сусідства, активісти оголосили, що не допустять спорудження сміттєспалища в районі. Вони запізнилися.
Насправді «завод» — це перебільшення. Для установки виділили кілька десятків метрів території депо. Замовник — Південно-Західна залізниця. Плановано, що протягом року установка спалюватиме близько 3 тисяч тонн відходів — те, що залишають у вагонах пасажири: пластикові пляшки, поліетиленові пакети тощо. За словами начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина, це не завдасть шкоди довкіллю. «Усе продумано так, що дим навіть не виходитиме назовні, а залишиться всередині установки»...
Натомість екологи переконують: безпечних технологій спалювання сміття немає у принципі. Його треба не спалювати, а переробляти. Активісти посилаються на порушення санітарних норм і обіцяють домагатися закриття шкідливого об’єкту. Проте, здається, не надто вірять у перемогу. «Це ж не сталеливарний чи хімічний завод, не атомна станція, де відстань між шкідливим об’єктом і помешканням людей має бути кілометр і більше, — зауважив директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. — Інша справа, що ми послуговуємося нормами, розробленими ще за часів Сталіна, коли сміття було переважно органічним: жодних пластикових пляшок, які під час згоряння виділяють страшні канцерогенні речовини. Відтоді норми не переглядали». Так само під час розміщення потенційно шкідливих для довкілля об’єктів не враховується і екологічне благополуччя місцевості. Район, який «ощасливили» установкою, екологічно чистим не назвеш: залізниця, депо, перевантажений автомобільними потоками проспект Перемоги тощо. Але в законі не сказано, що не можна остаточно засмічувати екологічно неблагополучні території.
«Сучасне екологічне законодавство — у жахливому стані, — наголошує Володимир Борейко. — Приміром, чому рубають дерева у містах? Бо закон охороняє дерева тільки у лісі... Білих плям в екологічному законодавстві так багато, що, можна сказати, у нас взагалі його немає. На цьому наполягають екологи. Тож мінізаводик — перша ластівка. Поки мешканці Троєщини гальмують спорудження другого у Києві сміттєспалювального заводу, по районах почнуть відкривати його «мініфіліали». Завдяки потужним фільтрам (які, до речі, треба змінювати раз на місяць) місцеві мешканці не відчуватимуть запаху горіння. Але екологи переконані: попри запобіжні заходи у повітря потраплятиме вся таблиця Менделєєва.
