Цього року виповнюється 1150 років хрещення Русі київським князем Оскольдом (Аскольдом його назвали російські переписувачі літописів у ХІV столітті). Цей ювілей викликає чимало запитань. А як же бути з князем Володимиром, який хрестив киян у 988-му? Тим паче тисячоліття хрещення було відзначено помпезно.Щойно у видавництві «Дух і Літера» вийшла книжка Сергія Шумила (на знімку праворуч) «Князь Оскольд і християнізація Русі», котра дає відповіді на ці непрості запитання.
Автор, до речі, не робить сенсаційного відкриття. Про похід Оскольда на Константинополь 18 червня 860 року та подальше ним хрещення Русі відомо з багатьох джерел. Щоправда, ще у ХІХ столітті вони не були узагальнені. Тож у 1866 році, наприклад, в Російській імперії святкували тисячоліття хрещення. Хоча насправді ця подія відбулася в Києві одразу після невдалого походу. С. Шумило зібрав докупи свідчення сучасників князя Оскольда, літописців, проаналізував міркування з цього приводу істориків, церковних діячів. І от маємо сьогодні видання, що проливає світло на події 1150-річної давності. Книжка переконує: справді, шторм, який розметав у червні 860 року 200 кораблів Оскольда під стінами Константинополя, змусив язичників засумніватися в силі своїх богів. Повернувшись додому, київський князь відправив послів до столиці Візантії з проханням охрестити Русь. Як дізнаємося з твору візантійського імператора Костянтина Багрянородного, патріарх також відправив до Русі свого архієпископа, який переконав киян у силі християнської релігії. Він явив диво: поклав на вимогу недовірливих русичів у вогонь Євангеліє, яке, однак, залишилося неушкодженим. Це підтвердили й інші тогочасні історики, літописці. Перше хрещення відбувалося мирно, без примусу.
У виданні зазначається, що в жодному з візантійських, західноєвропейських джерел не згадується про таку неординарну подію, як хрещення Русі при князі Володимирі. Бо ще в часи Оскольда була утворена Руська єпархія, яка діяла і в наступне століття.
Отже, хрещення Русі при князі Володимирі — міф?
Автор пояснює цю суперечність складністю процесу християнізації русичів. Значна частина тогочасного суспільства не могла дуже швидко відмовитися від язичництва. Саме противники християнства організували таємну змову, внаслідок якої у 882 році Оскольд був убитий, а на його місце поставлений воєвода з Новгорода Олег. Він переслідував християн. Отож не дивно, що князю Володимиру довелося фактично все починати заново.
С. Шумило наголошує, що християнське подвижництво Оскольда несправедливо забуто, а тому своєю книжкою він закликає відновити вшанування князя-мученика за християнську віру, дати належну оцінку йому як будівничому давньоруської держави.
Чернігів.
Фото автора.
