Більше 60 відсотків українців одягаються на секонд-хендах. І майже 2 мільйони працюють у цьому бізнесі — заявила на вчорашній прес-конференції Ганна Таббах, адвокат ГО «Київська асоціація секонд-хенд».
Над улюбленим місцем покупок пенсіонерів, студентів і молодих мам згущаються хмари. Глава Держкомпідприємництва Михайло Бродський днями в ефірі одного з вітчизняних телеканалів заявив, мовляв, влада вирішила підтримати вітчизняного виробника легкої промисловості. Для цього в проекті Податкового кодексу прописали: по-перше, встановити нульову ставку податку на прибуток на кілька років, а по-друге, прибрати її основного (судячи зі слів чиновників) конкурента — секонд-хенд. Ініціатива щодо заборони ввозу товарів «других рук» уже викликала широке обговорення в суспільстві. Продавці секонд-хенду готові страйкувати, а їхні постійні клієнти вже скуповуються по максимуму. Адже, чи підніметься легка промисловість — ще не відомо, а от те, що ціни, скажімо, на одяг і взуття в магазинах не впадуть — факт.
Розслабитися й не хвилюватися любителям секонд-хендів радить народний депутат, заступник глави парламентського комітету регуляторної політики й підприємництва Ксенія Ляпіна. За її словами, все сказане паном Бродським, м’яко кажучи, не зовсім правда. Мовляв, навіть проекту Податкового кодексу особисто вона не бачила. І більше того, впевнена депутат, жодного слова про заборону секонд-хендів у такому документі й бути не може.
— Думаю, — каже К. Ляпіна, — що ця теза — помилкова мета для відволікання уваги. У нас є набагато важливіші проблеми. А цифри щодо зростання обсягів секонд-хенду свідчать лише про одне — рівень життя наших громадян знижується.
Що стосується легкої промисловості, то, за словами депутата, «основний її конкурент — корупція, насамперед у митних органах. А секонд-хенди житимуть, бо цього вимагають наші люди. Легкій промисловості раджу знайти свою нішу, це вона може зробити якістю, креативністю, а не ціною.
Закриття секонд-хендів проблеми легкої промисловості не вирішить, вважає Олександр Соколовський, президент Всеукраїнського об’єднання роботодавців легкої промисловості.
— Ми раді, що на нас звернули увагу. Буде заборонено секонд-хенд чи ні, не головне. Головне — ми, нарешті, можемо донести свою позицію. Не дуже віриться в те, що нам дадуть преференції, але хоча б рівних умов ми хочемо домогтися.
А от думки простих українців щодо можливості закриття секонд-хендів розділилися. Одні радіють, мовляв, від речей «других рук» одні проблеми.
— Зізнаюся, не дуже хотілося, щоб у моєму оточенні були люди, які одягаються на секонд-хенді. Мені й вітчизняних вірусів і болячок вистачає, — зізналася киянка Олена Геннадіївна.
Інші, навпаки, обурюються. Киянин Вадим Складний заробляє на місяць 7 тисяч гривень. Але це не заважає йому бути постійним клієнтом секонд-хендівських точок.
— Перевірено на собі: все, що продається у нас в країні (беру середній ціновий діапазон), — ширвжиток. Мені легше купити фірмову і якісну річ на секонд-хенді, ніж нове, але погане китайське барахло.
А для молодих мам секонд-хенди, як виявилося, взагалі незамінна річ.
— Востаннє я дитині купила 10 кофтинок, і це мені обійшлося в 50 грн. У магазині з навіть найбільшими знижками я б і половини їх не купила. А ще пам’ятаю, як 5 років тому шукала одяг для вагітних і купила його саме на секонд-хенді, бо в спеціалізованих магазинах, яких, до речі, не так і багато, він коштує шалено дорого, — каже молода мама Ірина.
Однак Михайло Бродський запевняє:
— Нам треба вже згадати про гідність і припинити завозити з усього світу мотлох. Якщо хтось хоче справді допомогти нашим людям, нехай допомагає грошима.
Гарні слова. Може, сильним світу цього дійсно неприємно дивитися, як 46 мільйонів, що залишилися, немов мурахи, риються в купках того, що вже хтось носив до них. Та тільки погано те, що багатьом цю саму гідність незабаром і прикрити не буде чим... І навряд чи в цьому винен саме секонд-хенд.
