Пейзаж після битви

Під таким девізом Партія регіонів після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича провела бліцкріг і у парламенті. Нова коаліційна більшість призначила Прем’єр-міністром Миколу Азарова і сформувала уряд. Усі законопроекти, які виходили з-під пера урядовців, спокійно набирали у сесійній залі необхідну кількість голосів. Здавалося, нічого не може потривожити непохитність і переконаність лав тих, хто зійшов на владний олімп. Але це тривало доти, доки у залі не з’явилося кілька неоднозначних законопроектів: проект Податкового кодексу, законопроект про вибори місцевих представницьких органів і проект закону про всеукраїнський референдум.

Перебіг обговорення цих документів добре відомий, і ми не будемо зупинятися на цьому. Зауважимо інше: добре відлагоджена машина для голосування почала давати збій. Першим на доробку відправили Податковий кодекс. І він став особистою невдачею віце-прем’єра Сергія Тігіпка. Третій призер президентських перегонів змушений був робити у парламенті хорошу міну за поганої гри. Відтак цілком заслужено отримав докір: поважати народних обранців. Адже проект Податкового кодексу робив податківців силовою надструктурою, дозволяв їм проводити обшуки у власних помешканнях усі без винятку громадян.

Власне, акцентую на цьому увагу, оскільки партія «Сильна Україна», очолювана Сергієм Тігіпком, розглядалася багатьма як альтернатива БЮТу і решті національно-демократичним силам. Особливо на місцевих виборах, призначених на 31 жовтня цього року. Тим більше регіонали не приховували: вони розраховують на людей Сергія Тігіпка у центральних областях України, аби витіснити звідти колишніх «помаранчевих». Чим обернеться прокол із Податковим кодексом для віце-прем’єра з економічних реформ, можна лише здогадуватися, однак, переконаний, опоненти йому цього не подарують і будуть розповідати виборцям усе, що вони думають з цього приводу.

З іншого боку, регіонали змушені врахувати настрій своїх партнерів по коаліції з Блоку Литвина і Компартії. Особливо з огляду на законопроект про всеукраїнський референдум, який передбачав затвердження Конституції не парламентаріями, а народом. Тим більше регіонали заговорили про необхідність скасування політичної реформи 2004 року, яка, на їхню думку, розбалансувала систему влади в країні. Однак після тривалого обговорення і цей законопроект відправили на повторне перше читання.

Хоча, схоже, президентська команда від свого задуму не відмовилася. Минулого тижня до Конституційного Суду надійшло подання 252 народних обранців з проханням дати висновок про конституційність,  хоч як смішно це звучить, конституційних змін, про які ми згадували вище.

Зрозуміло, такі кроки команди глави держави продиктовані передусім кількома факторами. Один з них — економічний. Система фінансів країни розбалансована. Однак це — одна з проблем. Інша — Старий Світ також переживає нелегкі економічні часи. Дехто з оглядачів вважає, що восени може розпочатися друга хвиля економічної кризи. Відтак потрібна мужність, аби піти на непопулярні кроки. Зокрема, на заморожування соціальних виплат, підвищення ціни на газ для населення, підвищення пенсійного віку.

Це — лише маленький перелік проблем, які потребують негайного вирішення. Відтак постає питання, коли розпочинати реформи?

Віктор Янукович проголосив, що вони розпочнуться наступного року. Одначе, щоб пом’якшити негативний вплив скорочення державних витрат, потрібна підтримка міжнародних фінансових інституцій, передовсім Міжнародного валютного фонду. МВФ, навчений гірким досвідом співробітництва з минулим урядом, який багато обіцяв і нічого не зробив, за всіма ознаками, переіначив думку одного з героїв роману Ільфа й Петрова «Дванадцять стільців» і вимагає від українського уряду спершу — стільці (тобто реформи), а гроші — опісля. Саме цим і продиктоване рішення підвищити ціни на газ на 50 відсотків з 1 серпня цього року. Адже на кону сума в 14 мільярдів доларів.

Водночас непопулярні реформи негативний соціальний ефект дають одразу, а от економічне зростання починається набагато пізніше. Не дивно, що з огляду на це, регіонали розуміють, у 2012 році, навіть, якщо будуть змінені правила, парламентські перегони можуть бути програні, а нова коаліція, не обов’язково із колишньої опозиції, може опинитися на коні. Новий прем’єр, який прийде на зміну регіоналу, може стати для Віктора Януковича, з одного боку, тим, ким стала Юлія Тимошенко для Віктора Ющенка, а з іншого — тим, ким став Дональд Туск для покійного Президента Польщі Лєха Качинського.

Саме цим і продиктоване прагнення регіоналів знову змінити модель влади і повернутися до часів Леоніда Кучми. Адже за умов старої Конституції глава держави вже не буде прив’язаний до своєї колишньої партії і зможе вибудовувати трохи іншу політичну гру, зокрема, отримає право не тільки міняти прем’єра, але й перекладати вину за соціальні негаразди на парламент. Мета такого кроку зрозуміла: президентські перегони 2015 року. Тим більше, що основні спікери фракції Партії регіонів, зокрема, Михайло Чечетов, не приховують, що прагнуть до того, щоб Віктор Янукович відбув два президентські терміни.

Власне, з огляду на це можна дещо інакше розцінити і низку кадрових змін, які відбулися в урядовій команді. Хоча і не можна порівнювати відставки віце-прем’єра Володимира Семиноженка і міністрів екології Віктора Бойка та з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича. Перший таки обійняв державну посаду, інші два відправилися, схоже, у політичне забуття. Відставка Володимира Семиноженка — початок оптимізації складу Кабінету Міністрів. Експерти прогнозують, що восени можуть позбутися своїх крісел віце-прем’єри Володимир Сівкович та Віктор Слаута. Не виключено, що разом з ними покине будинок на вулиці Грушевського і Віктор Тихонов. Водночас можуть зникнути і до десятка міністерств, які займаються лише перерозподілом фінансових потоків. А грошей у державі катма. Відтак годувати ораву непотрібних чиновників, які займаються облаштуванням власних справ за державний кошт, надто обтяжливо для держави. Особливо тоді, коли умови щодо бюджетних витрат диктує Міжнародний валютний фонд.

Відставку Віктора Бойка прокоментував Голова Верховної Ради Володимир Литвин. А тому шукати чогось іншого, гадаю, не варто. Особливо, якщо врахувати, що правоохоронці затримали одного із заступників міністра екології за спробу отримати хабар. Інша справа — відставка відомого бійця регіоналів, який перейшов під їхні прапори з партії об’єднаних соціал-демократів, Нестора Шуфрича, яка фактично підвела риску під політичним сезоном. Вона стала сенсацією, яку ніхто не міг спрогнозувати. Висловлювалася думка, що у зв’язку з майбутніми змінами до Основного Закону, враховуючи його давні приятельські стосунки з лідером БЮТ Юлією Тимошенко, регіонали таким чином убезпечувалися від витоків інформації зі свого штабу. Інші оглядачі вважають, що Нестор Шуфрич розподіляв міністерські фінансові потоки через людей колишнього лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука.

У свою чергу, відставник у розмові з журналістами заявив про те, що його крісло стало розмінною монетою заради народних депутатів із групи «Єдиний центр». Мовляв, посада міністра мала дістатися колишньому главі секретаріату Президента Віктору Балозі як винагорода за входження єдиноцентристів у правлячу коаліцію. І забезпечити результативне голосування за закон про референдум без оглядки на народних обранців із фракцій Блоку Литвина та комуністів. Щоправда, Віктор Балога цю інформацію спростував і заявив, що представники «Єдиного центру» у коаліцію не підуть ні за які посади.

А тому ризикну висловити думку, що відставка, до речі, вельми показова, Нестора Шуфрича насправді означає спробу регіоналів очистити свої лави від тих, хто може завадити Віктору Януковичу стати Президентом усіх українців. Тим більше, що відміна політичної реформи 2004 року може означати, за словами Голови Верховної Ради Володимира Литвина, закінчення повноважень нинішньої каденції парламенту у березні 2011 року. Відтак, якщо відбудуться нові парламентські вибори, у списку регіоналів, ймовірно, можна буде побачити нові, зовсім інші, несподівані, обличчя.

Опозиція, одначе, так і залишилася розхристаною. Усі намагання екс-прем’єра Юлії Тимошенко об’єднати національно-демократичні сили довкола себе провалилися, що й дозволяє зробити висновок: план поділу країни на двох не вдався. Понад те, за всіма ознаками, 31 жовтня БЮТ очікує серйозна конкуренція як на Заході, так і в Центрі країни. Про свій похід по мандати до місцевих представницьких органів заявили і «Наша Україна», і «За Україну», і «Фронт змін», і партія колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка, і Українська Народна партія, не говорячи про радикальну «Свободу».

Дивні маневри відбуваються і у середовищі підписантів, які у травні сформували разом з БЮТ Комітет порятунку України (КПУ). Так, членом Християнсько-демократичного союзу став скандально відомий народний депутат Давид Жванія, якому вручив партквиток лідер ХДС народний депутат Володимир Стретович. Як відомо, на президентських перегонах Давид Жванія, який потрапив у парламент за списками «Нашої України — Народної самооборони», позиціонував себе як прихильник Юлії Тимошенко. Однак після її поразки увійшов до правлячої коаліції, де сформував депутатську групу «Право вибору». Чим шокував лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка. Стало також відомо, що ХДС планує сформувати фракцію у Верховній Раді і самостійно піти на місцеві вибори. А це може означати, що Володимир Стретович також вирішив не гратися в опозицію і увійти до коаліції, покинувши нещодавно сформований КПУ.

Не додають бютівцям оптимізму і кримінальні справи, порушені проти колишнього керівника Держмитниці Анатолія Макаренка та першого заступника голови НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка та низки інших високопосадовців. Окрім того, після переходу Андрія Портнова у президентську команду, а також прийняття закону про судоустрій значно послабився вплив Юлії Тимошенко на судову гілку влади. А ще — призначення заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна куратором слідчих в особливо важливих справах — дало підстави висловити оглядачам припущення, що невдовзі може статися низка гучних арештів у середовищі нинішніх опозиціонерів після того, як міжнародні компанії закінчать аудит використання державних коштів попереднім урядом. В усякому разі на його милість опозиціонери можуть не розраховувати.

Щоправда, не виключено, що на заваді розгрому опозиціонерів може стати не лише непрофесіоналізм слідчих, а й протистояння, яке намітилося у середовищі силовиків. Так, дехто з оглядачів стверджує, що йде протистояння по лінії Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ. Вони прогнозують, що восени може бути відправлений у відставку нинішній міністр Анатолій Могильов. Хитається крісло і під Генеральним прокурором Олександром Медведьком, термін повноважень якого добігає кінця. І не виключено, що його кандидатура навіть може бути не внесена у парламент. А його крісло може посісти перший заступник Віктор Пшонка. Відтак Генпрокуратуру можуть очікувати нові кадрові потрясіння.

Отож, підсумовуючи сказане, можна спрогнозувати: початок нового політичного сезону буде не менш спекотним, як і цьогорічний липень.