Вирви на польському кордоні

Стоїмо на звивистому березі Західного Бугу. Річка швидко несе свої води до красуні Вісли. Майже на 200-кілометровій ділянці Буг є кордоном між Україною і Польщею. Саме по його фарватеру колись проходила та зловісна «залізна стіна», яка відділяла Радянський Союз від усього світу. Ряди колючого дроту вздовж річки були своєрідним символом його тоталітарного режиму. Наприкінці 1990-х їх знесли. Та, як з’ясувалося, не всі. Наприкінці липня, перебуваючи на прикордонні, над самою річкою побачив одного усіма забутого стовпа з обривками тих сумнозвісних гулагівських «прикрас». Подумалося: можливо, і не варто його прибирати. Хай для застороги нагадує про минулі часи.

Довготривала недоступність кордону породила ще одну досить серйозну проблему: Західний Буг почав розмивати береги. Захищати їх не було кому. Власне ті, хто міг би це зробити, навіть не бачили, що творить з руслом швидка течія. Першими на сполох у 80-х роках забили поляки. Західний Буг поблизу волинського села Мовники почав наступати на їхній берег. З’явилася загроза відторгнення від Польщі території в півтора гектара з костелом на ній. І хоч у Польщі тоді панувала економічна криза, щорічна інфляція сягала сотні відсотків, держава і весь польський народ пройнялися турботою про збереження цього клаптика своєї землі й почали укріплювати там береги. Тепер Польща своїх земель на Бузі не втрачає, а лише набуває.

В Україні цією проблемою пройнялися значно пізніше, в 1994 році. Саме тоді з’явилася перша урядова протиповенева програма. Проведені трохи згодом обстеження показали, що на річці Західний Буг з українського боку є 118 ділянок, де розмиваються береги. Найнебезпечнішим визначили той, що північніше села Грабове Шацького району. Під час повеней Буг тут почав пробивати новий більш короткий шлях, зрізуючи напряму вигин ріки. Ще рік-два і Україна могла б втратити майже півтисячі гектарів території.

Начальник Шацького міжрайонного управління водного господарства Анатолій Мизовець показує улоговину, яку собі вибрала річка, аби прокласти нею нове русло. Пройти воно мало колишньою контрольною смугою. Не дивно: розораний грунт легко піддавався ерозії.

До речі, побоюючись цього, навіть 1063-й прикордонний стовп перенесли на досить солідну відстань від Бугу. Але державницькі інтереси тоді перемогли. З бюджету виділили кошти і волинські водники власними силами укріпили 740 метрів небезпечної ділянки.

— Технологія кріплення берега проста і надійна, — пояснює заступник начальника облводгоспу Тарас Корнійчук. — Це покладені у шахматному порядку на щебеневу основу, з’єднані арматурою між собою і суцільним бетонним поясом блоки. У проміжки між ними висаджено лозу. Розмити таку споруду не зможе жодна повінь.

А що може натворити розбурхана річка, ми побачили біля села Забужжя Любомльського району. З 2004 року Західний Буг забрав тут в України щонайменше два гектари землі, підмивши правий берег метрів на 50—60. І річка тут не збирається зупиняти своєї руйнівної діяльності. На одному з поворотів із повалених дерев утворилася схожа на острів загата. Розібрати її, зважаючи на труднодоступність цієї місцевості, буде непросто.

Трохи вище за течією, біля прикордонного знаку 1044, знову завал із щойно підмитих дерев. Річка тут інтенсивно руйнує високий берег з прикордонним стовпом на ньому. На пагорбі, який домінує над місцевістю, видно залишки окопів часів Другої світової війни. Одного інтенсивного водопілля може вистачити, аби знести за кілька днів і цей пагорб, і розташований на ньому прикордонний знак. Тож відкладати берегоукріплювальні роботи тут не можна.

Цікавимося, що ж робиться, аби стати на перешкоді стихії і припинити відторгнення від України нових територій?

— У нас є договір з Польщею з 1996 року щодо співпраці на річці Західний Буг, — розповідає начальник Волинського облводгоспу Юрій Бахмачук. — З того часу і почали розкручувати цю проблему спільно. Особливо тоді, коли отримали доступ до Бугу і поруч з меліорацією почали займатися ще й водними ресурсами. Тоді й розпочали проектування першої захисної споруди на річці. До речі, в Україні і нині діє програма щодо захисту територій від шкідливої дії вод. У неї закладені також роботи з розчищення русел і кріплення берегів річок. На жаль, вона жодного року не профінансована в повному обсязі. Цьогоріч області виділено досить мізерну суму — 993 тисячі гривень, з них 693 тисячі надійдуть лише в грудні. Що можна буде тоді зробити на замерзлій, заметеній снігом річці?! Тим часом лише для реалізації цієї програми область мала б щорічно отримувати щонайменше 7—10 мільйонів гривень.

Дещо підняли настрій відвідини ще однієї ділянки річки Західний Буг поблизу того самого села Забужжя. Тут у 2008 році розпочалося укріплення 420-метрової ділянки берега. За два минулі роки роботи виконано на 236 метрах, освоєно 1,35 мільйона гривень. Могутня течія тут вже не підмиває наші береги. Однак засмучує, що цього року, через відсутність фінансування, на будові ще нічого не зроблено. А тим часом, як розповів начальник Шацького міжрайонного управління водного господарства Анатолій Мизовець, його люди готові хоч завтра стати до роботи.

— Хочу підкреслити, — зауважує Анатолій Петрович, — оскільки ми державна неприбуткова організація, то вартість виконаного нами будівництва на третину дешевша, якби його здійснював якийсь приватний підрядник. Тож бюджетні кошти тут використовуються раціонально і за призначенням.

Дивимося карту, яку привіз із собою Тарас Корнійчук. На ній Західний Буг нагадує змію, що звивається. Його русло робить десятки петель, що подекуди майже сходяться між собою. Так буває, як пояснив Юрій Бахмачук, на тих річках, які мають швидку течію. А те, що річка в минулому вже не раз міняла свої русла, свідчать на карті апендикси її старорічищ. Одне з них ми побачили попід самим Забужжям, метрів за двісті від нинішнього русла. Тож не хотілося, щоб Буг відшукав його, інакше Україна знову стане на кілька десятків гектарів меншою.

Пригадаймо: в роки минулої війни наші батьки і діди воювали за кожен метр рідної землі, тож чому ми сьогодні так легко, без супротиву віддаємо її на поталу розбурханій річці?!

 

Волинська область.