Сьогодні стартує новий політичний сезон — розпочинає роботу чергова сесія Верховної Ради України.
Безумовно, сезон обіцяє бути складним. «Медовий місяць» у відносинах влади і суспільства закінчився. І нині чимало пересічних українців з іронією повторюють за Прем’єр-міністром Миколою Азаровим цитату одного з вождів Радянського Союзу: «Жити стало краще, жити стало веселіше». Ще б пак, попри повідомлення Держкомстату про дефляцію, ціни неухильно повзуть угору, а «поліпшення життя вже сьогодні» не відчувається. Тим паче, що з 1 серпня газ для населення подорожчав на 50 відсотків. А треба ще виконувати обіцянки, дані Міжнародному валютному фонду, одна з яких — підвищення пенсійного віку.
Власне, тому у законодавців до традиційних проблем може додатися низка інших. Адже треба невідкладно прийняти Податковий кодекс, але з таким розрахунком, щоб «і вовки були ситі, і вівці залишилися цілими». Вовки — держава, в якої коштів вистачає на латання дірок, вівці — підприємницьке середовище, яке створює доданий продукт. Минулий тиждень уже засвідчив, що воно не миритиметься з новим податковим тиском. Про це голосно заявили на своєму з’їзді таксисти.
Отож іще одне випробування — Державний бюджет на 2011 рік. Цей документ може стати серйозним випробуванням для коаліції. Як і майбутні зміни пенсійної системи. Затягування з її реформою призвели до того, що держава ризикує лишитися без фінансової системи. І не вина Партії регіонів та нинішньої коаліції, що лягла вона на їхні плечі.
І все ж головною подією у найближчі дні будуть вибори до місцевих рад. Після успіху на президентських перегонах, формування коаліції регіоналам не хочеться програвати, навіть своїм союзникам. Проте, як свідчать результати соціологічних досліджень, їхній рейтинг доволі серйозно обвалився, і вони змушені будуть шукати нестандартні рішення для успіху 31 жовтня.
Один з таких кроків — зміна складу Кабінету Міністрів. Поза всіляким сумнівом, уже найближчим часом можуть полетіти голови деяких міністрів. Не виключено, що серед них будуть міністр освіти Дмитро Табачник і міністр оборони Михайло Єжель, до якого виникає дедалі більше претензій. А пана Табачника, який своїми неоднозначними кроками викликає усе більше претензій серед українства, можуть принести у ритуальну жертву заради успіху на місцевих виборах. Водночас комуністи вустами Леоніда Грача погрожують відставкою то віце-прем’єру Сергію Тігіпку, то цілому уряду, обіцяючи висловити йому недовіру. Хоча, з другого боку, подібні заяви членів коаліції можуть бути елементарним передвиборним актом. Вибори закінчаться — закінчаться і погрози. Відтак усі непопулярні законопроекти можуть бути проголосовані.
Але, як на мене, головна битва розгорнеться довкола зміни нинішньої Конституції. Як відомо, спроба Леоніда Кучми посилити президентські повноваження закінчилася не тільки повним провалом, а й надовго загальмувала розвиток країни. Про це також варто пам’ятати нинішнім політикам, якщо вони прагнуть тривалий час бути при владі.
Одначе і правлячій еліті, і опозиції треба завжди мати на увазі: країна і народ не можуть бути заручниками політичної боротьби. Вони повинні пам’ятати головну заповідь лікарів: «Не нашкодь», схрещуючи, як списи, партійні прапори у сесійному залі і на майданах.
