Якби мені сказали, що ця територія облаштована для молодих парубків, нізащо б не повірив. Похмура прохідна, стіни, давно пофарбовані в зелений колір, вузенький коридор, електронна система відчинення дверей. Суворі службовці в погонах ввічливо запропонували нам залишити на вході будь-які засоби комунікації.
Переступивши поріг, ми опинилися в чистому внутрішньому дворику Кременчуцької виховної колонії. Але, крокуючи підметеними хідниками, деякий час я все ніяк не міг позбутися почуттів, які мене раптово охопили: стало шкода не лише хлопців, з якими мав зустрітися, але чомусь і себе, підступив якийсь незрозумілий страх. Поки не пригадав — сюди я потрапив виключно через службову необхідність. Мета нашого візиту була зовсім не випадкова: мені пощастило брати участь в унікальному Всеукраїнському проекті — відкривали перше спортивне міні-містечко в місцях виховання неповнолітніх порушників закону.
Зволікати було не можна, адже тут живуть за дуже суворими правилами, змінити які не в змозі навіть сам генерал-майор Микола Ісаєв. «Ніколи не пізно почати життя з чистого аркуша», — по-батьківськи підбадьорював вихованців колонії начальник Управління з виконання покарань у Полтавської області.
Для 134 хлопців віком від 16 до 21 року облаштований «Фондом братів Павличенків» багатофункціональний спортивний майданчик зі штучною травою став дивовижним дарунком. Крім того, Фонд передав колонії комплекс силових тренажерів, комплекти форми, футбольні й волейбольні м’ячі, тенісні столи та... пакети всіляких солодощів. Саме те, чого катастрофічно бракує подібним закладам.
«Не має значення, з якої причини ви опинилися тут. Важливіше, куди ви йдете і які цілі ставите перед собою, про що мрієте й чого хочете досягти в житті», — звернувся до підлітків, відкриваючи комплекс, президент Фонду Олег Павличенко.
Зрозуміло, що такі проекти не передбачають матеріальних благ для самих меценатів: ось уже багато років Верховна Рада не може ухвалити закон про пільгове оподаткування. Проте приклад Фонду, що знайшов і вклав чималі кошти в облаштування спортивного комплексу, іще раз переконує, що в Україні не перевелися шляхетні люди. І головною стимул-реакцією для них є задоволення від дієвої допомоги не лише пенітенціарній системі, яка давно вже вимагає радикальних реформ. У першу чергу — молодим людям, котрі опинилися за гратами і гостро потребують такої допомоги.
— Окрім спортивної складової, метою проекту є привернення уваги держави до проблем виховання молодих людей, які схибили в житті, — поділився з нами старший Олегів брат Ростислав Павличенко. — Пощастило, що цього року наше занепокоєння підтримав і давній партнер Фонду Валерій Раздорожний, який узяв дієву участь в облаштуванні сучасного спортивного міні-містечка. А вже з появою на території колонії такого комплексу ми прийняли рішення регулярно проводити своєрідну олімпіаду серед ув’язнених з різних видів спорту. Раніше ми передали сюди комплекти шахів і шашок — сподіваємося виявити вундеркіндів і в цих видах спорту.
Потрапивши сюди за різні недобрі вчинки, хлопці вже покарані самою ізоляцією від суспільства. Проте з огляду на свій вік вони ще піддаються доброму впливу — і тут багато в чому вихователям може допомогти спорт. Нашу позицію поділяє й нинішній міністр спорту Равіль Сафіуллін, який прислав вітальну телеграму з приводу відкриття спортивного комплексу.
Новий спортмайданчик першими випробували футболісти: місцеві вихованці зустрічалися з представниками молодіжної організації з Кременчука. Виявилося, що гравці основного складу збірної колонії сповна готові дати бій будь-якій аматорській команді по той бік «колючки». Не виключено, що завдяки спорту багато хто з вихованців зможе заслужити можливість опинитися на волі раніше призначеного терміну.
Полтавська область.
