Едуард ГУРВІЦ: «Одеса не має приводу сумувати у свій день народження»

Історична довідка

Одеса заснована 2 вересня 1794 року. Серед перших міст визнана гідною звання міста-героя за мужність і героїзм, виявлені жителями під час оборони та визволення від фашистських загарбників.

Перше згадування про місто сягає XV століття. На місці нинішньої Одеси виявлено поселення давніх кіммерійців, скіфів, сарматів, слов’янських племен уличів і тиверців.

Населення — 1,1 мільйона жителів (62 відсотки — українці, 29 — росіяни, болгари — 1,2, євреї — 1,2). У місті 14 вузів, 7 музеїв, 6 театрів, філармонія, цирк, кіностудія художніх фільмів. Площа зелених насаджень — 2670 гектарів. У міській смузі працює 9 пляжів загальною довжиною 30 кілометрів.

Одеса — один із головних економічних центрів України, що поєднує в собі найбільший у країні морський торговельний порт, розвинену промисловість, курортно-рекреаційний комплекс, транспортну, фінансову й соціальну структури.

У місті працює близько 500 спільних підприємств з іноземним капіталом, функціонує 30 комерційних банків, включаючи філії й відділення, 27 страхових компаній

Протягом дев’яти років Одеським міським головою в результаті виборів працює Едуард ГУРВІЦ, з яким бесідує наш власний кореспондент.

— Едуарде Йосиповичу, з яким настроєм зустрічає Одеса свій 216-й день народження? І який за ліком День міста особисто ви зустрічаєте на посаді керівника міста, який із них запам’ятався яскравіше, ніж інші?

— Одеса не має приводу сумувати у свій день народження. Одеса, як завжди, посміхається, тому що гарний настрій — це доброта і мудрість разом.

Ну а таким, що мені найбільше запам’ятався, залишається двохсотліття міста. Це був 1994 рік, і тоді я вперше став мером Одеси. Але найголовніше — ентузіазм, з яким той ювілей зустрічали одесити, здавалося, можна було помацати руками. На святковому прийомі я сказав гостям, що запрошення потрібно зберегти, тому що вони будуть дійсні і на трьохсотліття Одеси. Щоб переконатися в тому, що я був правий, залишилося зачекати якихось 84 роки.

— В Одесі впевнені, що День міста — давно вже не одеська й не українська подія, про це свято пам’ятають одесити, що живуть у багатьох країнах світу. Чи очікуєте гостей на нинішнє свято?

— Сміливця, котрий зробив (я маю на увазі — перший назвав) Одесу мамою, шукають досі, але її діти справді живуть на всіх континентах. Привітання ми приймали весь серпень, а число гостей з року в рік неухильно зростає. Одеське мистецтво приймати гостей — те саме, що рецепт смачного чаю з відомого анекдоту. Ви пам’ятаєте: старий єврей, помираючи, поділився «секретом»: головне, не жалійте заварки.

За нашими прогнозами, участь у цьому Дні міста візьмуть більш як сто делегацій, багато голів міст-побратимів, Надзвичайні і Повноважні Посли в Україні, представники Ради Європи, Міжнародного чорноморського клубу, організації «Євроміста» і, зрозуміло, одеської діаспори з різних країн світу. Серед почесних гостей свята будуть і Еммануїл Віторган, Нонна Гришаєва, Людмила Гурченко, Лариса Доліна, Михайло Жванецький, Йосип Кобзон, Ілля Рєзнік, Йосип Рейхельгауз і багато інших.

— Без подарунків до свята, Едуарде Йосиповичу, звісно, не обійтися. Які сюрпризи очікують одеситів нинішнього Дня міста?

— Зауважу, що день міста — свято абсолютно самодостатнє, воно не потребує додаткових приводів для гарного настрою. Вихідний день, безліч гостей, велика розважальна програма, гала-концерт на Потьомкинських сходам, феєрверк... І ми спеціально нічого не підгадували, але так вийшло, що в ці дні буде відкрито заново упорядкований Середньофонтанський сквер, де з’являться новий фонтан, ротонда, нове освітлення. Крім того, в перші дні вересня на повну потужність запрацює вже введена в експлуатацію нова поліклініка на вулиці Кленовій.

— Поліклініці на вулиці Кленовій, про яку ви щойно згадали, було призначено роль довгобуду. Але її всупереч прогнозам міської опозиції, якщо її так можна назвати, було здано. А які справи з іншими медичними об’єктами — лікарнею «Швидкої допомоги», дитячими поліклініками, пологовими будинками?

— Багато років тому я привчив себе не звертати увагу на напади й тим паче негативні прогнози недоброзичливців. Вони не помічають, що з моїх особистих недругів давно перетворилися на недругів міста. Вони відкрито радіють негоді, аваріям, поломкам — будь-яким подіям, навіть якщо в них постраждали люди. Це особливий стан душі, що найліпше описується словом «хвороба». Але, повертаючись до суті питання, скажу, що у вересні буде обов’язково відкрита ще одна нова поліклініка на вулиці Маршала Говорова. Вона обслуговуватиме близько 60000 осіб і розрахована на 1000 відвідувань у зміну. Тільки її устаткування стало нам у 7 мільйонів гривень. Найближчим часом розпочнеться будівництво нової міської лікарні «Швидкої допомоги» на 360 ліжок. Останнього разу аналогічний об’єкт уводили в дію понад півстоліття тому. Що стосується п’яти одеських пологових будинків, то вони повністю забезпечують наші потреби. За останніх п’ять років було проведено їхню реконструкцію, капітальний ремонт харчоблоків, розширено й оснащено сучасною технікою відділення реанімації та інтенсивної терапії. Як результат ми домоглися істотного зниження рівня перинатальної і дитячої смертності.

— Чув від багатьох одеситів, Едуарде Йосиповичу, що ви виконали обіцянку, яку їм давали: впорядкували дороги міста. Чи планується завершення стратегічної для Одеси траси Північ—Південь? Чи будуть реконструйовані окраїнні вулиці?

— З 2005 року місто планомірно ремонтувало і реконструювало дороги і в центрі, і в так званих «спальних» районах. Трасі Північ—Південь ми приділяли й приділятимемо надалі пріоритетну увагу. Це одеська «дорога життя» в тому розумінні, що без неї актуальна для будь-якого великого міста транспортна проблема не може бути розв’язана в принципі. У 2009 році було завершено реконструкцію вулиці Балковської на ділянці від вулиці Мельницької до вулиці Розумовської. Проектним інститутом «Одесадіпродор» розроблено проект реконструкції ділянки від Хаджибейської до Балтської дороги. Триває відселення жителів на вулиці Туристській, і ми робимо все можливе, щоб залучити необхідні для продовження роботи інвестиції.

Ремонт міжквартальних проїздів і доріг на окраїнах не припинявся ні на місяць. Перелік проїздів, що підлягають першочерговому ремонту, складається з урахуванням звернень жителів і за їхньої участі.

— В Одесі, Едуарде Йосиповичу, пам’ятають, що свого часу міська влада зазнавала критики за знесення дерев під час капітального ремонту вулиць Тираспольської, Преображенської, Колонтаївської. Програма зеленого будівництва міста зачіпає відновлення «зеленої зони», облаштованість парків і скверів?

— Я не хочу зачіпати суб’єктивний бік проблеми, пов’язаної зі свідомим перекручуванням фактів тими, хто робить вигляд, що нічого не знає про обов’язковість знесення старих та аварійних дерев. Але об’єктивна складова питання полягає в тому, що за наявної найвищої в Україні щільності населення забезпечити в Одесі нормативний обсяг зелених насаджень практично нереально. Хоча й сьогодні наші гості з Європи, Росії або зі сходу України називають Одесу «зеленим містом». Однак навіть тоді, коли буде реалізовано розрахований на 25 років і поки що не затверджений новий Генеральний план, забезпеченість кожного одесита зеленими насадженнями становитиме лише 75 відсотків від нормативу. Ми проводимо обов’язкове компенсаційне висадження нових дерев під час реконструкції доріг і будь-яких інших будівельних робіт, але в міста майже не залишилося землі для розширення наявних парків і скверів і тим паче закладки нових.

— В Україні добре знають, що Одеса завжди піклувалася про своїх літніх людей — аналогів ефективної роботи міських соціальних програм для пенсіонерів і людей, що перебувають за межею бідності, в Україні просто немає. За нинішнього напруженого бюджету ці програми не очікує згортання і зменшення фінансування?

— Криза може змусити нас відкласти на деякий час найважливіший будівельний проект, але не заморозити реалізацію програм соціальної допомоги. Швидше, навпаки: криза — привід переглянути обсяги їхнього фінансування в бік збільшення. Цього року фінансування Міської цільової програми соціальної допомоги визначено в 157 мільйонів гривень. Її основні одержувачі — ветерани Великої Вітчизняної війни та учасники бойових дій, а також самотні малозабезпечені одесити. Майже 25 тисяч ветеранів війни одержали цього року разову допомогу в розмірі від трьохсот до тисячі гривень на День Перемоги, День звільнення і День початку героїчної оборони Одеси. Щомісячні виплати учасникам оборони та визволення міста, учасникам та інвалідам війни, в’язням гетто становлять 600 гривень.

Паралельно державній програмі субсидій в Одесі вже не перший рік діє програма муніципальної допомоги на оплату послуг ЖКГ. Лише цього року на ці цілі передбачено 40 мільйонів гривень. На постійному контролі — питання надання матеріальної допомоги на лікування і придбання медикаментів. Щодня я підписую до десяти розпоряджень про виділення такої допомоги особливо нужденним.

— Едуарде Йосиповичу, вас, як міського голову, критикують за те, що в міських комунальних підприємствах утворюються борги у заробітній платі. Як вони виникають? Невже міська влада не платить зарплату двірникам, сантехнікам, водіям трамваїв і пускає їхні гроші на інші цілі?

— У нас немає боргів у зарплаті ні медикам, ні вчителям, ні двірникам, ні працівникам «Зелентресту», хоча в сьогоднішніх умовах це дається дуже непросто. Такі борги є тільки у двох комунальних підприємствах — «Одесміськелектротрансу» і «Міських дорогах». У першому випадку причина — недоодержання державних субвенцій на компенсацію за пільговий проїзд. З держбюджету не надійшло більш як половина необхідних для покриття цих витрат коштів. Ми робимо все, що в наших силах: 13,5 мільйона гривень було виділено з міського бюджету, 12 мільйонів гривень у вигляді фінансової допомоги «Одесміськелектротранс» одержало від КП «Міжнародний аеропорт «Одеса», однак заборгованість залишається. Це серйозна проблема, і її необхідно розв’язувати на рівні Кабінету Міністрів до того, як страйки водіїв трамваїв і тролейбусів паралізують роботу громадського транспорту у всіх великих містах країни.

Стосовно комунального підприємства «Міські дороги» заборгованість істотно менша. Тут виникла своєрідна «вилка»: обсяги виконуваних підприємством робіт із прибирання міста досить значні і зростають, а дохідна частина бюджету поки що на планові показники так і не вийшла.

Але загалом фінансове становище Одеси можна назвати стабільним, а відносно невеликі збої добре видно саме тому, що немає великих.

— Експерти зафіксували: Одеса переживає демографічне піднесення: народжуються дітки, з’являються черги в дитячих садках. Скажіть, чи є можливість повернути в комунальну власність ті дитячі установи, які колишнє керівництво щедро «дарувало» міліції, прокуратурі, податковій інспекції? Чи будуватимуть нові школи й дитсадки?

— Те, що потреба в дошкільних установах зростає, ми відчули ще кілька років тому. Тоді й була припинена практика забудови (а це були роки будівельного буму) без урахування забезпеченості жителів нових будинків місцями у школах і дитячих садках. Одночасно заборонили здачу в оренду приміщень дитячих садків різним структурам. За рахунок цього було додатково відкрито 131 групу, що рівносильно відкриттю 12 нових дитсадків. Тільки цього року буде відкрито 16 таких груп. Сьогодні завершується будівництво двох дошкільних установ у Суворівському районі, у Приморському триває будівництво школи на вулиці Маршала Говорова. Повернути в комунальну власність об’єкти, які раніше було передано різним державним службам, найчастіше складніше, ніж побудувати нові. Адже цим службам потрібно надати інші рівноцінні приміщення, а потім ще проводити реконструкцію і капітальний ремонт того, що вони віддадуть.

— Едуарде Йосиповичу! Ну і у святковий день не обійтися без політики. Ви будете балотуватися на посаду одеського міського голови. Про свої амбіції заявили й інші люди, котрі чомусь називають себе опозиціонерами. Бог їм суддя, цим крикунам, нічого у своєму житті не зробили й не збираються робити для Одеси та її процвітання. Яка ваша оцінка передвиборної ситуації в місті?

— Якщо одним словом, то я б оцінив нинішню передвиборну ситуацію як звичайну. У тому розумінні, що вона мало чим відрізняється від того, що відбувалося останніми роками. На жаль, її важко назвати нормальною. Для багатьох учасників вибори як і раніше залишаються ярмарком амбіцій і гасел, в основі яких зовсім немає досвіду реальної роботи. Усі ці роки я свідомо не вплутувався в дискусії з тими, хто страждає найбільшим дефектом мови, — брехнею. Нехай вони сперечаються із братами по маразму. Думаю, одеситам добре відомо, що штатна одиниця в якомусь комітеті або створеній під себе громадській організації може виявитися повним нулем як керівник міста.

— Нащадок легендарного одеського міського голови Григорія Маразлі, котрий займав цю посаду протягом 17 років, нещодавно побував в Одесі. Про що ви розмовляли з ним?

— До імені Маразлі в Одесі стосунок особливий. Його носить не тільки одна з одеських вулиць, а й найвища міська нагорода. І запевняю вас, заслужити її не простіше, ніж найвищу державну відзнаку. До речі, вручається ця нагорода зазвичай саме в День міста, а статус власника всіх трьох її ступенів прирівнюється до статусу Почесного громадянина Одеси. У середині серпня я справді зустрічався з нащадком Григорія Маразлі. Це вже літній, але дуже енергійний і такий само успішний, як його предок, грецький бізнесмен — Майк Герассімос Петропулос. Він запропонував дуже серйозні й перспективні проекти: відкриття поромної лінії Пірей—Одеса та нової швидкісної залізничної гілки Одеса—Київ. Пан Петропулос в Одесі був уперше, і йому дуже сподобалися Грецька вулиця і знаменита Грецька площа. Щоправда, сам пам’ятник Маразлі здався йому не надто великим, на що мені довелося сказати, що величина заслуг не вимірюється величиною пам’ятника. Ми ж знаємо, що найчастіше найбільші пам’ятники ставили, на жаль, найбільшим мерзотникам.

— Едуарде Йосиповичу! Останнє запитання, вибачите, особистого характеру. Ви знову здивували, чесно скажу, Одесу — вчетверте стали батьком. Як поживають і ростуть ваші малюки — синок і донечка?

Ситуація багато в чому дивна і для мене самого. Уявляєте: тепер Санька (2,5 роки) і Лєнка (3 місяці) — дядько і тітка для моїх онуків — одинадцятирічного Мишка і чотирнадцятирічної Маші, які підсміюються, але все одно обіцяють слухатися «старших». До речі, Ольга і старшого сина Стаса (27 років), і Саню, і Лєну народила в тому самому одеському пологовому будинку №5.

— Будьте щасливі, Едуарде Йосиповичу. І нехай цвіте й не сумує перлина біля моря, місто, яке обожнюють усі.

— Спасибі за добрі слова. Приїжджайте на свято міста. Не пошкодуєте!

Бесіду вів В’ячеслав ВОРОНКОВ.

Фото Олега КУЦЬКОГО.