Кожен українець виявився винним по 7000 гривень

Екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявляє про необхідність «переконливою суспільною волею» змусити Верховну Раду прийняти закон про введення з 1 січня 2010 року мораторію на підвищення ціни на газ для населення і житлово-комунальних тарифів.

Спекуляції колишнього Прем’єр-міністра на цій темі видаються тим лицемірніші, що більше Юлія Тимошенко забуває: вона не вічна опозиція, а лише вчорашній збанкрутілий уряд. І що саме її діяльність у владі призвела до необхідності коригувати ціну на газ.

Нагадаємо: саме уряд Тимошенко, купуючи російський газ по 330 доларів, а продаючи по 50, покривав різницю позиченими грошима. За рахунок позик МВФ Тимошенко фактично оплачувала свій передвиборний популізм, при цьому цинічно обманюючи і власний народ, і Міжнародний валютний фонд. Адже в угоді з МВФ, яку особисто Тимошенко підписала, чорним по білому зафіксовано її зобов’язання підвищувати ціну на газ для населення і тарифи на житлово-комунальні послуги. Яким же лицемірством і обманом видаються її сьогоднішні протести проти власноруч підписаних зобов’язань! Це факт, який спростувати неможливо.

Таким чином, прагнучи до влади будь-якою ціною, Тимошенко увігнала Україну і кожного з нас, в тому числі і ще не народжених українців, в колосальні борги. З грудня 2007-го по лютий 2010 року державний борг зріс більш як утричі і досяг 316 млрд. гривень. А це означає, що кожен українець виявився винним по 7000 гривень. Такого «дорогого» уряду не було ще в жодній країні світу. Кожен рік правління Тимошенко обходився нашій державі в 100 млрд. гривень. Необґрунтована ціна на газ призвела до перекосів в економіці та обернулася найважчою проблемою для державного та сімейних бюджетів. Діючому сьогодні уряду довелося мати справу з договором, підписаним минулим урядом на чолі з Тимошенко в січні 2009 року. Відповідно до цього кабального договору ціна на газ для України визначається формулою, що передбачає щоквартальне підвищення ціни приблизно на 25 доларів за тисячу кубометрів газу. І тільки харківські домовленості президентів України та Російської Федерації дали змогу знизити ціну на імпортований газ до 230 доларів. Також уряд поставив перед собою мету переконати російських партнерів у необхідності переглянути невигідний для України договір з Російською Федерацією.

Але поки що без відповіді залишаються питання, адресовані нинішній опозиції в особі Ю. Тимошенко, яка ще вчора була владою. Чому вами укладалися такі невигідні для нашої країни угоди? Де ваше почуття відповідальності за створену вами ж критичну ситуацію в газовій сфері? Чому ви цинічно звинувачуєте чинний уряд у тому, що він змушений робити, виправляючи помилки уряду Тимошенко?

При цьому чинний уряд України не збирається розв’язувати ці проблеми за рахунок благополуччя громадян і стабільності в країні. Для зменшення навантаження на сімейний бюджет у процесі формування економічно обґрунтованої ціни на газ створено всеохоплюючу систему субсидій на заявник засадах. Малозабезпечені не постраждають від підвищення ціни — прийняте урядом рішення компенсує непрацюючим і пенсіонерам витрати, понад 10 відсотків їхнього сімейного бюджету вони за комунальні послуги платити не будуть. Для працюючих ця цифра не перевищить 15 відсотків. Це найнижче в Європі співвідношення між доходами громадян і частиною, яку вони платять за комунальні послуги.

І якщо вже говорити про якісь мораторії, вводити які Тимошенко пропонує заднім числом, то чи не краще було б повернутися не на декілька місяців, а на кілька років назад і заборонити самій собі здійснювати непрофесійні і шкідливі для країни дії?

Діючий уряд планує пом’якшити всі соціальні наслідки, що виникли під час виправлення чужих популістських помилок, за рахунок розвитку реального сектору економіки, нарощування валового продукту, підвищення продуктивності праці, тобто за рахунок створення можливості для кожного жителя України оплачувати будь-які послуги без зниження рівня життя.

Зростання реальних доходів громадян країни — ось мета уряду. Країна, виконуючи програму Президента України Віктора Януковича, прагне увійти до двадцятки найбільш розвинених країн світу. І зусилля чинного уряду спрямовані на те, щоб це сталося якомога швидше.