...Зміна закінчилася, вільні громадяни острова на Козинці повернулися до міста. Завтра до школи. А ще днями тут, подалі від цивілізації, жила за своїми законами маленька дитяча держава.
На острів, де розбили табір для самостійних і самодостатніх дітей, так просто не потрапиш. Тільки вплав. Сюди переправляються поромом. Є й спецтранспорт — каяк, подоба туземного плавзасобу. А в центрі табору, на лобному місці, стоїть тіпі — житло індіанців великих рівнин, у центрі якого розташовано костровище. Тут розпалюють вогонь і шаманять мешканці незвичайного острова (на знімку).
Атмосфера в цьому оазисі, омиваному водами річки Козинки, — надзвичайно доброзичлива, тут панує дух єдності й добра. По лісу розкидано намети, між деревами, як павутина, натягнуто мотузки, у кожного біваку своє господарство — кухня, місце для багаття, для чаювання... У мешканців острова особливий спосіб життя. Головне — навчитися жити в гармонії із самим собою й природою. Острів’яни самі готують, стежать за порядком, навчаються виживати в умовах дикої природи — смажити жаб, ловити рибу, будувати схованку, переправлятися на човнах і т. п.
Голова ради молодіжної громадської організації «Клуб «Компас» Дніпровського району столиці Тарас Логгінов розповідає про особливу систему виховання, засновану на самостійності дітей, яку тут впроваджують.
— Ми вважаємося організацією скаутського типу. Але не захотіли на сто відсотків стати скаутами, — пояснює співрозмовник. — Хочемо нашим дітям повернути загальнолюдські цінності, духовність, людяність. Пояснити їм, що це за гроші не купиш, і головне в житті, хоч би ким ти став, — залишатися людиною.
— І все-таки, як називається ваша система виховання?
— В неї немає наукової назви. Головне — бачити в дитині людину й виховувати в ній людські якості, довіряти їй. А як це називається — неважливо, — парирує Тарас.
Кожний хлопчик чи дівчинка, які побували на острові свободи на Козинці під Києвом, зрозуміли, що життя цікаве й різноманітне. І потрібно жити без насильства, без образ, поважаючи й допомагаючи одне одному. Весело й змістовно.
— Наш табір на острові існує 18-й рік. Діти тут навчаються розпалювати багаття, дбайливо ставитися до природи, співіснувати в колективі, хтось тут вперше виходить на сцену, хтось плете вперше фенічку з муліне, хтось пробує свої сили в спортивних змаганнях, — каже Тарас Логгінов. — Усе, що підліткам цікаво, намагаємося привнести в наш табір. Запрошуємо до співробітництва неординарних, творчих людей, які можуть чогось корисного навчити дітей. У нас тут є навіть один із найзнаніших фахівців з повітряних зміїв. Є ковальських справ майстри, музиканти, актори, режисери.
Острів — викупили. Тепер це приватне володіння. Але, доки триває криза, табір не чіпають. Цього літа острів на Козинці практично на 100 відсотків існував за рахунок батьківських грошей. Що буде наступного року — невідомо. За словами      Т. Логгінова, підтримки від місцевої влади «Компас» не одержує жодної. А Мінсім’ї та молоді організаціям районного масштабу не допомагає.