Мешканці мікрорайону, що носить назву «селище Смірнова» (в місті Кам’янці-Подільському на Хмельниччині), ніколи не хотіли, аби місце їхнього проживання вважали «занедбаною окраїною». Упродовж років мікрорайон майже не бачив належного благоустрою, зокрема, влада мало уваги приділяла дворовим майданчикам. Тоді як в інших кінцях міста за останні роки з’явилися і льодова ковзанка, і міні-футбольні поля зі штучним покриттям, і тренажери, і дитячі гірки з яскравими атракціонами...

У будинках на Хмельницькому шосе живуть колишні військові. Справивши новосілля понад 30 років тому, вони жахнулися: та тут не двір, а пустир. Тож викосили бур’яни, посадили дерева, згодом встановили гойдалки, рукохід, спортивні перекладини тощо. Відвели місця для волейбольного та футбольного майданчиків. Жодної копійки на це не взяли з бюджету, усе робили своїми руками, а спонсором стала військова частина, де більшість із мешканців будинку працювали на той час. Щороку дбайливо підфарбовували та доглядали свої творіння — от вони і збереглися. Робили для дітей, а тепер вже водять на гойдалки внуків. Господині біля під’їздів насадили квітів. Затишно, просторо, гарно! Згодом поруч  почали зводити нові будинки. На жаль, один із них — автоагрегатного заводу, став довгобудом, а відтак — притоном для бездомних. «Його обіцяла добудувати фірма «Віват», але при умові, що у дворі зведе ще й дев’ятиповерхівку», — повідомили мешканці в своєму листі.

До цього двору часто прямують мами із дітками з інших будинків, бо в них навіть і таких простих гойдалок, як тут, немає. Коли смирновці дізналися, що на місці футбольного поля мають рити котлован під дев’ятиповерховий будинок, який споруджуватиме фірма «Віват», то обурилися: ніхто не питав їхньої згоди. Та й сама метаморфоза не привабила, бо двір став би зовсім маленьким. Виявилося, що ще 2007 року колишнім складом місцевої ради було надано «Вівату» ділянку під будівництво житлового будинку — депутати затвердили результати конкурсу на право оренди. Щоправда, будову так і не розпочали, хоча проект виготовили. Цьогоріч у травні «Віват» попросив владу продовжити термін оренди. Та люди були категорично проти.

— У нашому дворі й так вже чотири будинки. Якщо виросте дев’ятиповерхівка — буде геть тісно. Майданчика, що служить цілому мікрорайону, просто не стане, — казали стривожені мешканці. — Хіба забудова дитячого майданчика узгоджується з програмою Президента «Україна — для людей»?! Якщо почнете будувати — всі ляжемо під екскаватори!

До звернення долучилися також люди із сусідніх будинків.

Влада вирішила поспілкуватися з мешканцями мікрорайону на місці. Після розмови стало зрозуміло, що їй доведеться виправляти помилки попередників.

«Або підтвердіть, або спростуйте, що цей будинок навіть не включено до генплану розвитку міста», — звернулися мешканці до міського голови Анатолія Нестерука.

«Не включено, — відповів керівник громади. — Звичайно, нам хотілося б, аби більше будували, більше діяло таких підприємств, як той самий «Віват», бо це й робочі місця для кам’янчан, і податки до бюджету. Тепер мусимо підшукати та запропонувати фірмі іншу ділянку».

На щастя, порозуміння вдалося досягти, творці дитячого майданчика взяли на себе зобов’язання розбудовувати його коштом новоствореного об’єднання співвласників багатоповерхового будинку, а також зробити майданчик місцем свят для жителів мікрорайону. З останнім не забарилися: вже через кілька днів запросили мешканців цілого селища на ігротеку з клоунами.

А от на вулиці Вокзальній, де стоять будинки військового містечка і живе понад тисяча родин, за дворову територію йде справжня війна. Тільки тут ситуація складніша. Шматок землі площею 2374 квадратних метри, де люди хотіли б бачити доглянутий парк та атракціони для дітей, рішенням сесії Кам’янець-Подільської міськради від 5 вересня 2006 року №74 передано під будівництво культової споруди з адміністративними та господарськими корпусами, бібліотекою та недільною школою. Хоч загалом у містечку живуть люди віруючі, та вони вважають, що тут церкві не місце. Ділянку визнано аварійною. Це підтвердила й начальник ЖЕКу №2, до якого відноситься містечко, Елеонора Роговська. Причина — трясовина.

«Хто ж на болоті, на палях будує храм?» — дивуються люди.

Їхні заперечення викликали спротив у забудовників. Мешканці розповідають, що навіть до прикладання фізичної сили якось дійшло, про що заяву в міліцію подавали. Згодом діяльність забудовників стихла, але цієї весни знов активізувалася. Але не в будівельних роботах, а в нових суперечках із людьми, які мали стати майбутніми прихожанами. «Загалом ми не маємо нічого проти церкви, ми в Бога віруємо, — кажуть люди, — але в цьому випадку під гарним наміром бачимо зневагу до людей».

Ще в 2007 році мешканці зверталися до міського голови (тоді ним був Олександр Мазурчак) із листом-протестом, та, як кажуть, «не отримали конструктивної відповіді». Відтак, продовжують використовувати ділянку як сквер. Скосили траву, вирубали кущі-самосіянці. «Роблять це мешканці, наш ЖЕК на їх прохання надає трактор, щоб вивезти гілля, а забудовник за всі роки жодного разу не наводив порядку на орендованій ним ділянці», — коментує Елеонора Роговська. У містечку є гойдалки та гірки, але майданчик тісний і між ними... городи. Провести масовий захід для дітей чи дорослих усього мікрорайону справді немає де.

— Останнім часом у сквері почали вирізати дерева. Тільки якось дивно це роблять: набіжать, коли немає людей у дворі, зітнуть одне-два — і тікати. А вночі вивозять зрізане, — стурбовані мешканці.

— На велике свято Вознесіння три клени зрізали до половини, штурпаки лишили, дрібне гілля покидали на місці, коли всі були на роботі, — розповідає староста будинку Михайло Дінділевич. — Часто вони плутають сухостій із живими деревами. Це дуже обурює людей. Ми чули, що один із цих браконьєрів має власний паркетний цех. Ще раніше цю людину, коли він зрізав цінні дерева — маньчжурський горіх, червоний ясен — оштрафували. Але дорога деревина все окупила сторицею.

— Спочатку в містечку збирались побудувати лише невелику капличку при в’їзді, от ми й не розуміємо, чому змінили плани? Нам би каплички вистачило, церков у нашому місті дуже багато, є куди ходити. А от дитсадка в нашому мікрорайоні бракує! Поки тут була військова частина, то його планували, як і спортивний та дитячий майданчики, — розповідає мешканець Сергій Попроцький.

Цього літа в гості до батьків на Вокзальну приїдуть дочки та зяті з Німеччини, США.

— Особливо перед іноземцями соромно: до чого довели таке гарне місце, — каже Михайло Дінділевич. — Тут так співають солов’ї ввечері, так легко дихається! Отож ми візьмемось всією громадою та й проведемо кілька суботників. Упорядкуємо парк, зробимо дітям гойдалки, а владу запросимо стрічку перерізати.

Коли я вперше завітала на Вокзальну, побачила в високих бур’янах кілька бетонних блоків та секцію огорожі, яка мала б оточити будівництво. Однак, будівельного майданчика як такого насправді немає. Заступник начальника управління містобудування та архітектури Ігор Пиріжок запевнив, що всі погодження забудовники отримали. У рішенні міськвиконкому з цього питання від 2 жовтня 2008 року вказано: якщо протягом двох років із дня прийняття рішення не буде отримано дозвіл інспекції ДАБК або не розпочато будівельні роботи, рішення втрачає чинність.

Усіх цих рішень могло б і не бути. Якби ще в 2006 році міська влада згадала, що дає дозволи щось будувати на... не своїй землі. Адже спірна ділянка належить Міністерству оборони, яке в місті утримує чималу кількість територій, не поспішаючи віддати їх у комунальну власність, хоч фактично ці землі й не використовує.

На фото: граються діти

Фото автора.