Нещодавно українські викладачі побували в Державному загальноосвітньому ліцеї-інтернаті комплексного формування особистості дітей і підлітків. Цей унікальний центр створено професором, заслуженим учителем Росії Михайлом Щетиніним. Головна мета його — розкриття потенційних можливостей особистості.
Рай,створений дітьми
Школа Щетиніна розташована в селищі Текос Краснодарського краю. Це мальовниче місце практично повністю створено руками учнів. Діти проектували будинки, придумували оформлення, озеленювали територію.
У ліцеї є хореографічний зал і малий конференц-зал, спортивний майданчик, кухня-їдальня, пекарня, цех з виробництва соєвого молока та іншої продукції, баня, столярні майстерні, сведловини для забору води, швейний цех.
Щоб утілити ідею в життя, протягом майже двох десятиліть Михайло Щетинін і його соратники, незважаючи на відсутність фінансування й нескінченні нападки критиків, удосконалюють свою систему й досягнутими результатами доводять її право на існування. Розроблена в ліцеї система освіти визнана ЮНЕСКО однією з кращих у світі. Експеримент з розробки моделі освіти, що найбільш повно відповідає вимогам XXІ століття, виправдав себе на практиці. У 2001 році ім’я керівника школи занесено до списку найвеличніших людей минулого тисячоліття.
У чому незвичайність методики?
Тут немає дітей бездарних і недисциплінованих, як немає мазунчиків і безнадійних. Тут нікого не тримають силою, не змушують і не просять вчитися. І це не тому, що до ліцею відбирають якихось особливих учнів. Сама атмосфера інтернату виключає можливість жити поза колективом і за якимись своїми правилами. Тут стираються грані між робочим, навчальним і вільним часом.
Діти, що воліли ховатися за спинами «відмінників», потрапляючи в ліцей, опиняються на видноті. Їх максимально втягують у навчальний процес, що починається з «неулюбленого предмета». Щетинін упевнений, що предмети стають неулюбленими тільки тоді, коли дитина перестає їх розуміти. А винуватий у цьому непрофесійний викладач і недосконалість освітньої системи загалом.
У ліцеї навчаються в середньому 250 осіб, яких відбирає на співбесіді особисто Михайло Петрович. Основним критерієм під час зарахування до школи є здатність дитини самостійно себе обслуговувати й швидко адаптуватися до навколишнього середовища і колективу. Дітей беруть із дев’ятирічного віку. Учні самі готують і прибирають не лише приміщення, а й територію ліцею. Дівчата вчаться й живуть окремо від хлопчиків. Створюються різновікові групи по п’ять осіб, в яких проводяться заняття. Теми обговорюють у формі дискусій. З огляду на те, що тут готують потенційних учителів, уроки нерідко проводять самі діти під контролем викладачів. Вони вивчають предмети в кілька заходів, так званих «занурень». Скажімо, п’ять днів вивчається тільки фізика. Наступні п’ять — хімія тощо. По кожному предмету — п’ять «занурень» на рік.
Школярі самі готують «занурення». Спочатку дається цілісне розуміння предмета, а потім його деталізація. За такої форми навчання зникає потреба в домашніх завданнях. Не дивно, що вихованці цього ліцею встигають за рік засвоїти програму, яку у звичайній школі однолітки проходять за п’ять-шість років. Постійне спілкування дає змогу дітям розкритися, відчути свою значимість, повірити у власні сили.
Компанії укладають контракти з ліцеєм і пропонують випускникам роботу. У школі Щетиніна вже не один рік навчаються чехи, болгари, українці.
Життя дітей у ліцеї — це нескінченна гра, процес навчання, самопізнання й само- вдосконалення, що не припиняється. Дитина розкриває свої внутрішні резерви, поринає у творчий процес і отримує задоволення від самореалізації.
Найближчим часом Михайло Щетинін має намір приїхати в Україну зі своїми вихованцями...
