На Чернігівщині, де ще у 1980 роках працювало 56 цегельних заводів (без урахування колгоспних!), нині виробництво цегли настільки згорнулося, що будівельні організації змушені закупляти її за межами області! Прямують до Чернігова, Мени замовлені вагони силікату.
— Виробничий цикл нашого підприємства потребує щодня 20—30 тисяч цеглин, — зазначає генеральний директор ЗАТ ДСК «УкрСіверБуд» Віктор Вереша. — Але в нашій області таких, як нам треба, немає! Отож доводилося взимку завозити цеглу із Сум, частково із Гомеля, тепер беремо її в Обухові. Ось такий парадокс.
Невже всі цегельні розорилися?
Як вважає генеральний директор ВАТ «Домобудівник» Анатолій Роговий, причиною зупинок більшості виробничих потужностей з виробництва цегли стало не тільки зменшення обсягів будівництва, а й застарілі технології цегелень.
— Вони були дуже енергозатратні, тому й не витримали конкуренції, — зазначив він. Справді, нині значно подорожчали газ, вугілля. І тому 95 відсотків цегельних заводів тепер або розібрано, або простоюють. Талалаївський, наприклад, викупили кияни, але за два роки в них так і не дійшли руки до модернізації виробництва, а тому в печах гуляє лише вітер. Люди з округи змушені купляти для тих чи інших потреб цеглу в Ромнах Сумської області.
Особливо відчутною для Чернігівщини стала зупинка через низку причин великого силікатного заводу в Чернігові потужністю 60 мільйонів цеглин на рік. Саме він ще два роки тому забезпечував новобудови високоякісним будівельним матеріалом.
Потужності діючих цегелень розраховані здебільшого на продукцію для одно—п’ятиповерхової забудови. Якісної, міцної цегли в межах марок М-125 — М-200 наявні підприємства не виробляють. З цієї причини ВАТ «Домобудівник» незабаром змушений відкривати додатковий цех з виробництва будівельного матеріалу потрібного параметру.
— Ми нині запускаємо у виробництво нову серію будинків, — повідомив А. Роговий. — Щодня нам буде потрібно 50—60 тисяч цеглин. А загалом протягом року — 5—6 мільйонів. Тож вирішили закупити новітнє обладнання, щоб не мати дефіциту цегли.
Спад будівництва у 2010 році негативно позначається на роботі кількох місцевих заводів. Так, не почав цьогоріч сезон Вертіївський цегельний завод.
— Маємо 1 мільйон 200 тисяч цегли на складі, — повідомив директор Ніжинського цегельного заводу (ВАТ «Ніжинське заводоуправління будівельних матеріалів») Анатолій Мусієнко. — Будівництво в Києві завмерло, і в нас немає реалізації.
Схожа ситуація на Чернігівському цегельному заводі №3.
— Півроку стояли, — розказує головний інженер Віталій Діхтярук. — А оце 2,5 місяця працювали. На жаль, 650 тисяч цеглин і досі на складі.
— Практично цього року не працювали, — каже директор Тупичівського цегельного заводу (TOB «Діалог СВ») Олександр Огер. — Реалізували місцевому населенню невеликі партії по 1000—2000 штук.
Мають свої чималі проблеми цегельні заводи і в Ріпках, Березні, Прилуках. Вони немов засвідчують кризовий стан будівельної сфери, триваючий великий спад у зведенні нового житла. Якщо цей процес не зупиниться, то на останні цегляні заводи, схоже, теж чекає неприваблива доля.
А що буде далі?
Досить зазначити, що в багатьох районах області через занепад місцевих заводів, припинення їхньої роботи вже виникають проблеми при виконанні ремонтних робіт. А доставляння цегли за 150—200 кілометрів значно здорожує будівництво помешкань, сараїв.
На знімку: генеральний директор ЗАТ ДСК «УкрСіверБуд» Віктор Вереша: «Цей будинок зведено з цегли із сусідньої області...».
Фото автора.
