У конторі державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» нас уже чекав привітний лісник Лісопаркового лісництва Олександр Дивосок. Разом із ним ми й виїжджаємо оглядати лісові угіддя на предмет виявлення «пожежних» порушників. Ліси його лісництва розкинулися на площі понад 3 тисячі гектарів і переважають у них здебільшого хвойні насадження. Ці сосняки, що взяли кримську столицю в щільне зелене кільце, було висаджено сімферопольськими лісівниками ще в 60-х роках минулого століття. Городяни давно облюбували ці хвойники для відпочинку, а тому місць, де громадяни полюбляють розводити багаття і не збирати після себе сміття, що ускладнює охорону насаджень, тут вистачає.
Шашлички-машлички
Найбільше сімферопольці полюбляють проводити своє дозвілля на міському водоймищі, іменованому в народі Сімферопольським морем і з усіх боків оточеному сосновими насадженнями. На берегах «водохранки» рік у рік люди купаються і смажать шашлики, незважаючи на те, що вода тут питна. Певну ділянку тут патрулює майстер лісу Анатолій Сорокін, йому в допомогу дано також двох солдатів Внутрішніх військ МВС. Група підходить до нас, і неозброєним оком видно, як діє на патрульних виснажлива спека — кітелі хлопців заховано в рюкзаки, а футболки побіліли від поту. А. Сорокін призначений у групі старшим. Каже, переважно відпочивальники сидять на березі й у ліс не потикаються. А якщо й зустрічають людей у лісовій зоні, то обмежуються попередженням і вимагають залишити ліс. Більшість підкоряються вимогам патрульної служби, але без ексцесів не обходиться.
— Днями обходимо свій маршрут, бачимо, сидить компанія, випиває. Чемно починаємо пояснювати, що до чого. Одна жінка раптом дістає свою «ксиву» і давай мені її в обличчя тицяти, мовляв, дивися, з ким маєш справу. Я кажу: ти її в Сімферополі будеш показувати, а тут я хазяїн! Загалом компанія виявилася тямуща, вони швидко зібралися й пішли, — розповів майстер лісу.
Третій пост дислокується за містом у районі села Строгановка Сімферопольського району. Ми їдемо туди й дорогою розмовляємо з лісником про напружені будні стражів лісу.
— На три з лишком тисячі гектарів у нас у лісництві дев’ять осіб. Важко, звичайно, але за можливості регулярно проводимо об’їзд і обхід лісу. Допомагає камера спостереження, встановлена на хорошій висоті. За вдалих погодних умов черговий на моніторі може побачити навіть номери автомобілів, які перебувають у найближчій зоні. Загалом у нас на території лісового господарства нині виставлено 28 постів: це 74 особи лісової охорони і військовослужбовців Внутрішніх військ. Горіли ми цього року шість разів, загальна площа невелика — 0,42 гектара підстилки. Як додаткові заходи довелося ще 15 доріг, що ведуть до лісу, засипати, — каже Олександр Дивосок.
Запах гару на пожежі
На шляху нас очікувало те, що журналісти називають удачею, а лісники — загрозою. Пожежа! Горів город у приватному подвір’ї. Ми зупинилися на трасі, що розділяє житловий масив і... хвойний ліс. Вибігли з машини й кинулися до задимленого двору. За сіткою-рабицею неабияк палало. Без зволікання лісник зламав кілька гілок і почав прибивати вогонь до землі. Приспіли сусіди із цебрами й теж розпочали гасіння. Нижній поривчастий вітер почав гнати вогонь нагору схилом просто до сосняку. «Хоч би вогонь не перескочив через трасу!» — крутилося в голові. За сильного поривчастого вітру це більш ніж реально. На щастя, все обійшлося, через п’ять хвилин пожежу погасили самотужки. Згоріло вісім соток сухої трави, не рахуючи пошкоджених плодових культур. Ось це й називається ліквідувати вогонь у початковій стадії. Цікаво, що виникло загоряння, як звичайно, через людське недбальство. Діти палили сміття в старій дірявій (!) бочці, звідки вирватися язикам полум’я було не надто складно.
— І так дуже часто, — прокоментував випадок наш герой-пожежник. — Доводиться гасити чужі території, щоб вогонь не перекинувся на наші.
Ех, дав би хто в борг...
Насамкінець, набравшись вражень від побаченого і трохи пропахши димом, ми вирішили навідатися в лісгосп.
«Треба вашого бійця-лісника представити до нагороди за оперативне гасіння пожежі!» — натякнули ми директорові Сімферопольського лісомисливського господарства Олександрові Дочкіну. Однак наша пропозиція не зустріла особливого ентузіазму в керівника. Він похвалив підлеглого, але думки його були зосереджені на розв’язанні виробничих проблем. У такий гарячий час у підприємства їх, як з’ясувалося, чимало: на 39 тисяч гектарів лише 42 майстри лісу (так тепер називають лісників через реорганізаційні зрушення в галузі. — Авт.). В автопарку стоїть лише дві бойові пожежні машини ГАЗ-66 і ЗІЛ-131.
— У нас навіть вантажної машини для вивезення людей на пожежі немає — знизує плечима О. Дочкін. — А раптом що, задіюємо уазики з лісництв, та й ті вже дуже зношені. Катастрофічно не вистачає ранцевих вогнегасників. Китай нині виробляє пластмасові ранці, придатні для обприскування садів, а в лісі потрібні перевірені гумові, які виробляє Росія. Одна одиниця коштує від 700 до 800 гривень, на весь лісгосп потрібно хоча б 50 штук. Не зашкодив би й переносний лісопожежний модуль: це два резервуари з мотопомпою, що встановлюються на машину. Витрата води в ньому невелика, але за рахунок тиску він збиває будь-який вогонь, і низовий, і верховий. А коштує це задоволення без автомобіля 85 тисяч гривень. Де їх узяти? Сподіватимемося, що нам держава все-таки допоможе, — вірить директор.
На знімках: патрульна служба обговорює шлях маршруту; не втрачаючи часу, досвідчений лісничий кинувся гасити пожежу.
Фото Максима ГОЛОВАНЯ.
