Нова мітла мете по-новому. Стара приказка пригадується нині, коли колишні високопосадовці по черзі опиняються за гратами. Першими, як відомо, опинилися за стінами слідчого ізолятора колишній керівник Держмитниці Анатолій Макаренко та перший заступник голови «Нафтогазу України» Ігор Діденко. Їх звинувачують у незаконному відборі газу «Росукренерго» після програшу нашої країни у Стокгольмському арбітражі.
Днями суд дав дозвіл на арешт колишнього першого заступника міністра оборони Валерія Іващенка, якому інкримінують незаконний розпродаж майна феодосійського заводу. Водночас Генеральна прокуратура оголосила розшук екс-міністра економіки Богдана Данилишина, якому інкримінують зловживання при проведенні тендерних процедур в аеропорту «Бориспіль».
Це дало підставу деяким політикам заявити про те, що готується арешт колишнього першого віце-прем’єра Олександра Турчинова. Зокрема, таку думку висловив лідер «Народної самооборони», колишній головний міліціонер країни Юрій Луценко. Як зауважує одне з видань, яке пов’язують з одним із олігархів з Партії регіонів, деякі інтернет-видання посилаються також на неназвані джерела у Службі безпеки України.
Іще одна кримінальна справа може бути пов’язана з продажем на право викиду парникових газів. Відповідно до умов Кіотського протоколу наша країна минулого року уклала угоди з японськими компаніями та іспанським міністерством. На рахунки Держказначейства в Укрексімбанку надійшло майже 320 мільйонів євро. Відповідно до укладених договорів ці кошти мають цільове призначення: повинні використовуватися на проекти, що передбачають скорочення, обмеження викидів парникових газів або забруднення навколишнього середовища. Проте Генеральна прокуратура вважає, що ці кошти були використані не за призначенням, а тому звернулася до Печерського районного суду з проханням дозволити провести комплексну ревізію фінансово-господарської діяльності Державного казначейства. Суд задовольнив прохання Генпрокуратури, стверджує інтернет-газета «Українська правда», посилаючись на відповідну постанову, яка є у розпорядженні «УП».
Власне, дивуватися немає чому. Варто пригадати заяви після того, як уряд Юлії Тимошенко після дострокових виборів повернувся у будинок на вулиці Грушевського. Кабмін звинувачував своїх попередників у розкраданні державних коштів, а Головне контрольно-ревізійне управління називало у своїх доповідях мільйони і мільярди гривень, які «з неймовірною швидкістю» осідали у кишенях наближених до уряду антикризової коаліції бізнесменів. Отож напрошується водночас висновок: за що боролися, на те й напоролися. Щоправда, ці гучні заяви завершувались, як правило, нічим. Жодної кримінальної справи не було порушено, жоден урядовець не сідав за грати.
Нині ж усе набагато серйозніше. Керівництво новоствореного уряду навіть запросило до розслідування діяльності уряду Юлії Тимошенко заокеанські юридичні компанії, у тому числі таку компанію, як «Kroll». Свого часу ця компанія, на прохання російської влади шукала «золото КПРС», брала участь у пошуках нашого колеги Георгія Гонгадзе, який пропав десять років тому. І в обох випадках зазнала невдачі.
Однак повернемося до Олександра Турчинова. Політологи чутки про його майбутній арешт пов’язують з майбутніми місцевими виборами. Бо, мовляв, саме він курирував місцеві осередки БЮТ і вів усю організаційну роботу. Ймовірно, у їхніх оцінках новітніх чуток є доля істини. Однак...
Пригадується, у 1994 році після приходу до влади Леоніда Кучми також були гучні арешти високопосадовців. Один з них, виконуючий обов’язки прем’єра у 1993—1994 роках, нині народний обранець від Партії регіонів Юхим Звягільський навіть виїжджав на кілька років за межі України. Але реальних судових вироків не виносилося. Кримінальні справи лопались як мильні бульбашки. А тому в автора також передчуття того, що й нинішні гучні арешти, суєта довкола відомих осіб можуть не закінчитися нічим. Адже варто зрозуміти: якщо українська Феміда і прийме бажане рішення для нинішніх владців, є ще й Європейський суд з прав людини. А його рішення рідко бувають на користь держави Україна.
З другого боку, складається враження, що нинішні державні мужі, як і їх попередники, ніколи не знали анекдот з радянських часів про три конверти. А тому, мабуть, варто його нагадати. «Змінював один керівник підприємства іншого і запитав у нього поради:
— Що робити, якщо не вдасться виправити становища?
Той відповів:
— У сейфі три листи, в них знайдеш підказ.
Минув певний час, ситуація не поліпшилась. Керівник дістав із сейфа першого листа. А там порада: «Вали все на мене». Зрадів і почав звалювати провину на свого попередника. Але... Ситуація не кращає. Дістає другий лист, у якому написано: «Займайся самокритикою». Почав на всіх зборах новий керівник посипати голову попелом. Проте на підприємстві — зрушень ніяких. Отож дістав і третього листа. А в ньому — коротка фраза: «Пиши три листи...»
Власне, цей анекдот пригадався не для моралі, не для натяків. Якщо громадяни, які перебували на високих посадах, скоїли злочини, вони повинні понести покарання. Але їх вина має бути доведена у суді. А поки що... Багато галасу.
