Газопровід проклали по дну Південного Бугу

— Роботи з прокладання газопроводу ми розпочали ще шість років тому, — каже сільський голова Забужжя Віктор Васильчук. — Тоді нам рекомендували під’єднатися до газової труби у селищі Брацлав. А це майже двадцять кілометрів. До рекомендацій фахівців дослухалися. Виготовили проектну документацію. На жаль, далі роботи надовго призупинили. Щоб прокласти мережі на таку відстань, потрібні були немалі гроші. Зібрати їх у селі не було можливості. З бюджету області обіцяли, але зовсім мало.

Тим часом на протилежному березі річки вдалося газифікувати три села — Мухівці, Сокілець, Малу Бушинку.

— Мала Бушинка якраз навпроти нашого Забужжя, — продовжує сільський голова. — Ось я й подумав, а чи не простіше перекинути газопровід через річку. Це ж не двадцять кілометрів...

Спочатку таку пропозицію дехто сприйняв з недовірою, мовляв, чи знайдеться в області організація, яка виконує такі складні роботи. З’ясувалося, на Вінниччині є така будівельна організація. До того ж вона вже виконувала такі роботи — прокладала газопровід по дну Південного Бугу неподалік обласного центру. Щоб змінити проектну документацію, потрібні були кошти. Їх виділив керівник господарства ТОВ «Гостинне», депутат Немирівської районної ради Анатолій Долованюк. Він орендує землі в Забужжі. Пізніше це ж господарство допомогло коштами на придбання і встановлення газорозподільчої станції.

— У тому, що Забужжя матиме блакитне паливо, мої земляки остаточно переконалися тоді, коли стали очевидцями урочистої передачі символічного факела, — веде далі сільський голова Віктор Васильчук. — Ми спеціально влаштували таке своєрідне свято на березі Південного Бугу. Ще й так збіглося, що депутат сільської ради з Малої Бушинки на прізвище Завірюха передавав факел нашому голові кооперативу з будівництва газопроводу з таким само прізвищем. Та й ім’я в чоловіків теж однакове — Олександр. Після того почалися роботи, як кажуть, з переходу труби через річку. Багато хто приходив подивитись, як за допомогою сучасної техніки можна прокласти трубу по дну річки. Її навіть заглибили. Так більша гарантія запобігання можливим пошкодженням.

Вартість робіт з прокладання газопроводу до села оплатили за кошти з районного, обласного і державного бюджетів. По селу і до будинків мережі прокладали за кошти людей.

— З оплатою теж мали проблеми, — каже голова сільського кооперативу з газифікації села Олександр Завірюха. — Спочатку роботи виконували фахівці обласного підприємства «Нафтогазмережі». Їм сплачували гроші. А потім питаннями газифікації зайнялося ВАТ «Вінницягаз». Щоб передати кошти з однієї організації в іншу, довелося звертатися по допомогу і до районного, і до обласного керівництва.

Газопровід до села Забужжя прокладали фахівці та будівельники підприємства «Вінницягазбудсервіс», а вже в селі роботи завершувала організація «Проміньгаз».

— Незважаючи на те, що блакитне паливо подорожчало, так само дорожчими стали роботи з газифікації, — каже сільський голова Віктор Васильчук. — Люди так хочуть мати газ, що словами цього не передати.

— Ніколи не думала, що зможу зібрати сімнадцять тисяч гривень, щоб у хаті був газ, — каже пенсіонерка Ніна Наконечна. — Допомогли діти, онуки. Сама б я, звичайно, ніколи стільки грошей не зібрала.

86-річна Марія Матеюк — єдина в Забужжі жінка, яка пройшла війну з першого й до останнього дня. Вона інвалід першої групи. Живуть удвох з чоловіком Андрієм Флоровичем. Давно не мають сил «тягати відра з вугіллям». «Зима для нас — це така мука, — каже жінка, спираючись на паличку. — Щоб тепло було в хаті, готова всю пенсію віддати».

 

Вінницька область.